Дослідивши інші недоліки із нормативного врегулювання дій із отримання доказів, коли передбачені п. 1 ст. 148, ст. 205 і ст. 267 Проекту нового КПК) "прийняття" чи "одержання" речових джерел від юридичних і фізичних осіб або їх "добровільна видача" цими особами необгрунтовано підміняє іншу процесуальну дію виїмку, яка з метою підкреслення активності і цілеспрямованості діяльності суб'єктів процесуальних дій має замінити й передбачені п.1 ст. 148 і ст. 203 Проекту нового КПК "витребування документів" чи "витребування матеріалів"; позапроцесуальне призначення ревізії мають замінити відповідні експертизи, які фактично після цього й проводяться"; передбачені п. 1 ст. 148, ст. 268 і ст. 269 Проекту нового КПК "застосування технічних засобів отримання інформації" доцільніше регулювати окремо, а не разом із накладенням арешту на кореспонденцію і іменувати більш обґрунтованим словосполученням "отримання інформації з каналів зв'язку", оскільки це має суттєві від-мінності від поводження з кореспонденцією і може бути зроблено тільки за допомогою технічних засобів, вказувати на що вже недоцільно; та ін., найбільш правильно запропонувати удосконалення редакції ст. 65 чинного КПК України і ст. 147 Проекту нового КПК у контексті уточнення поняття доказів та їх роз-межування із джерелами, суб'єктами і способами отримання і процесуальними формами представлення у вигляді п' яти частин відповідної статті наступного змісту.

Частина 1: "Доказами є будь-які відомості про факти (внутрішні чи зовнішні прояви подій, явищ, дій людей, речових джерел) у цілому чи їх окремі сторони, що мають значення для правильного вирішення справи та отримані від особистих і за допомогою речових джерел у передбачених даним Кодексом формі і порядку".

Частина 2: "Докази мають право отримувати слідчий (співробітник органу дізнання), прокурор чи суддя (судді), а якщо це вимагає залучення спеціальних знань, то й експерт".

Частина 3: "Допомогу слідчому (співробітнику органу дізнання), прокурору чи судді в отриманні доказів мають право надавати будь- які фізичні і юридичні особи через а) добровільну видачу їм тих речових джерел, які вияви-лися в їх володінні і можуть мати значення для справи; б) повідомлення про ймовірне чи реальне місце знаходження цих речових джерел; в) вказівку на тих осіб, в пам'яті яких можуть зберегтися значимі для справи відомості".

Частина 4: "Докази отримують лише у процесі досудових дій (оформлення з'явлення із зізнанням про вчинення злочину, отримання усної заяви чи письмового повідомлення про вчинений злочин або його підготовку, допиту, очної ставки, перевірки показань на місці, експерименту, пред'явлення для впізнання, огляду місця події, місцевості, приміщення, трупу людини, тіла живої людини, документів та інших речових джерел, особистого дослідження назва-них речових джерел, ексгумації трупу людини, обшуку, у тому числі й особи, виїмки, отримання інформації з каналів зв'язку, накладення арешту на кошти і майно і передачі останнього на зберігання), аналогічних судових дій та експер-тного дослідження".

Частина 5: "Представлення доказів здійснюється у формі протоколу слідчої дії чи судової дії, протоколу і журналу судового засідання і висновку експертизи".

У розвиток даних положень у новому КПК України доцільно передбачити й окремі статті із визначення поняття і різновидів особистих і речових джерел, яку у контексті врегулювання цих питань із особистими джерелами найбільш правильно іменувати "Особисті джерела доказів" і передбачити дві частини такого змісту:

Частина І: "В якості особистих джерел доказів виступають осудні особи, які знаходяться у свідомому стані і в пам'яті яких могли зберегтися відомості, що передбачені статтею даного Кодексу".

Частина ІІ: "Особисті джерела доказів можуть мати такий процесуальний статус: 2.1. Очевидець - особа, яка безпосередньо сприймала обставини події злочину (готування, вчинення, приховування), не брала у цьому участі, і якій злочином чи іншим суспільно небезпечним діянням не заподіяно шкоди. 2.2. Свідок - особа, у пам'яті якої збереглися будь- які інші відомості, що мають значення для правильного вирішення справи, яка не приймала у події злочину участь, і якій подією злочину чи іншим суспільно небезпечним діянням не завдано шкоди. 2.3. Потерпілий - фізична особа, якій подією злочину або іншим суспільно небезпечним діянням завдано фізичної, май-нової чи моральної шкоди, або юридична особа, якій при цих же обставинах завдано майнової чи моральної шкоди. 2.4. Представник потерпілого - особа, яка представляє інтереси потерпілої юридичної особи чи померлої, малоліт-ньої, неповнолітньої, обмежено недієздатної або недієздатної потерпілої фізичної особи.

Цивільний позивач - фізична чи юридична особа, якій подією злочину або іншим суспільно- небезпечним діянням завдано майнової чи моральної шкоди, у зв'язку з чим вона як потерпілий заявила позов про відшкодування збитків або інша особа, у тому числі і прокурор, яка пред'явила такий позов в інтересах держави чи вмерлого потерпілого, малолітнього, неповнолітнього або осіб, визнаних у встановленому порядку недієздатними чи обмежено дієздатними, а також інших осіб, які за станом здоров'я чи з інших поважних причин не можуть самі захистити свої майнові права.

Представник цивільного позивача - особа, яка представляє інтереси юридичної особи чи померлої, малолітньої, неповнолітньої, обмежено недієздатної або недієздатної фізичної особи, які заявили позов про відшкодування збитків. 2.7. Підозрюваний - особа, щодо якої є обґрунтовані, але ще недоведені