По-третє, якщо ми будемо говорити про принципи діяльності органів місцевого самоврядування та, зокрема, територіальних громад, то тут звертаємось до політичної концепції Лесі Українки. У своїй роботі «Про державний лад» вона зазначає, що яка б форма правління в державі не існувала, яких би розмірів не була б держава, головне - це дотримання прав людини і громадянина. А людські та громадські права можуть бути реалізовані та захищені самими громадянами, які мають змогу об'єднатися в групи - громади [22].

Ст. 4 закону України «Про місцеве самоврядування» декларує основні принципи діяльності органів місцевого самоврядування: народовладдя, законності, гласності, колегіальності, поєднання місцевих і державних інтересів, виборності; правової, організаційної та матеріально- фінансової самостійності в межах повноважень, визначених цим та іншими законами; підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб; державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування; судового захисту прав місцевого самоврядування [16], в основі визначення яких і є дотримання прав людини і громадянина. Але навіть у сучасному демократичному світі досить часто ці права порушуються, тому концепція Л. Українки щодо побудови соціальної держави, в основі якої є громада, не втрачає своєї актуальності сьогодні.

По-четверте, ще однією проблемою побудови ефективної діяльності органів місцевого самоврядування вчені та політики називають необхідність адміністративної реформи та децентралізації влади, визначаючи, що децентралізація влади має бути спрямована на розв'язання політико-правових проблем місцевого самоврядування передусім за рахунок розширення повноважень та фінансових можливостей територіальних громад і, відповідно, їхніх представницьких органів.

Якщо ж звернутися до історії політичної думки, то над даною проблемою мислив І. Франко. Розмірковуючи над значенням громад у політичному житті держави, Франко писав: «... коли кожний повіт, кожний край, кожна держава складається з громад - сільських чи міських, то все одно перша і найголовніша задача тих, що управляють державою, краями, повітами, повинна би бути така, щоб добре упорядкувати і мудрими правами якнайліпше забезпечити ту найменшу, але основну одиницю. Бо коли громада зле впорядкована, бідна, темна і сама в собі розлазиться, то очевидно, ще й увесь побудований на ній порядок повітовий, крайовий і державний не може бути тривалий» [23, с. 175]. Тобто держава повинна піклуватися про впорядкованість та функціонування територіальних громад, тобто виконувати контролюючу функцію.

І. Франко вважав, що запорукою ефективного функціонування об' єднання громадян має виступати політична свобода. «Політична свобода - це відсутність політичного тиску згори на народ, відсутність держави як сили примусу, відсутність і управління згори, а сам народ ізнизу управляє сам собою, працює сам на себе, сам освічується й сам захищається» [24]. Відповідно, бачимо, що ідея І. Франка щодо «політичної свободи» також є актуальною сьогодні і повинна базуватися на наданні органам місцевого самоврядування більше прав для можливості вирішення проблем громади.

По-п' яте, для українського політичного життя є характерним вплив великих політичних сил на прийняття політичних рішень. На дану проблему в своїй політичній теорії звернув увагу В. Кучабський. Він не дає чіткої позиції щодо розуміння громади, але звертає увагу на те, що інколи об'єднання громадян стають зброєю в руках великих політичних партій, що характерно для сучасної України, особливо в передвиборчий період.

По-шосте, звертаючи увагу на розвиток держави і суспільства, В. Старосольський та С. Томашівський зазначають дві найважливіші тенденції, які ведуть до знищення держави: незбалансований розвиток регіонів та відсутність самоврядної влади, основою якої є громада. Дані думки є також актуальними на сьогодні, оскільки відповідно до ст. 2 проекту Закону України «Про територіальну громаду» - «Територіальна громада - первинний суб'єкт місцевого самоврядування, що становлять жителі самоврядної адміністративно- територіальної одиниці. Членами територіальної громади визнаються всі фізичні особи, які проживають в межах самоврядної адміністративно- територіальної одиниці незалежно від їхнього громадянства» [5].

Отже, відповідно до теорій Старосольського та Томашівського, основою будь-якої держави є народ, а держава складається з територіальних об' єднань громадян, які прагнуть реалізувати інтереси народу, звідси і випливає, що без місцевого самоврядування, без ефективної діяльності територіальних громад як політичне, так і економічне життя населення буде знаходитися в кризовому стані.

Таким чином, проаналізувавши теорії та концепції громади кінця ХІХ - поч. ХХ ст. і порівнявши їх із законодавчими проектами та актами України, доходимо висновку, що проблеми ефективного функціонування територіальних громад є надзвичайно важливими для розвитку демократичної української держави. Ідеї українських політичних діячів та науковців кінця ХІХ - поч. ХХ ст. не тільки не втрачають своєї актуальності сьогодні, а навіть навпаки - детальне їх дослідження може допомогти сформувати дійсно ефективну модель місцевого самоврядування в Україні.

ЛІТЕРАТУРА

Баймуратов М. Муниципальное право Украины в вопросах и ответах: Учебное пособие. - Одесса, 2000; Европейские стандарты локальной демократии и местное самоуправление в Украине. - Харьков, 2000.

Баймуратов М., Григорьев В. Муниципальная власть: актуальные проблемы становления и развития в Украине. - Одесса: «Юридична література», 2003. - С. 104.

Батанов О. Конституційно-правовий статус територіальних громад в Україні. - К.: Вид. дім «Київ», 2003. - С. 77.

Бориславська О. Реформа місцевого самоврядування: проблеми внесення змін в Конституцію України // Вибори і демократія. - 2005. - №