Сплеск терористичних акцій у 70-х рр. ХХ ст. на Заході викликав крах поширеного у той період часу уявлення про те, що в розвинених країнах тероризм виступає феноменом історичного минулого і ніяк не може стати значним явищем. Посилення політизація поняття «тероризм» актуалізувало практику поділу «борців за свободу» на «своїх» і «чужих» залежно від політичної кон'юнктури держави, що надовго закріпилася у масовій свідомості. Така постановка питання на рівні міжнародного співтовариства давала ще й жахливий «побічний ефект», який виявлявся у зміцненні віри людей у легітимність і моральну виправданість застосування насильства для розв'язання соціальних проблем. А силовий метод, як найбільш швидкий, хоча й матеріально та ре- сурсовитратний, на довгий час посів провідне місце у практиці розв'язання як внутрішньо державних, так і міжнародних конфліктів.

На рубежі ХХ-ХХІ ст. теоретичне осмислення явища тероризму відбувається в контексті розвитку міжнародних відносин в умовах сучасного глобалізованого світу з прозорими кордонами, невидимою раніше комунікаційною мобільністю та поширенням інформаційних технологій. У формуванні нового світового порядку тероризм виступає як самодостатня впливова сила, спроможна відверто протистояти могутнім державам світу. Уже в 90-х рр. ХХ ст. тероризм став набувати більш складних форм, обумовлених доступом до засобів масового ураження та інформаційних технологій, а накопичені у світі соціально- економічні протиріччя обумовили широкий спектр мотивацій терористичної діяльності. До числа його нових ознак слід віднести масштабну міжнародно-політичну небезпеку та побудову терористичних організацій за мережним принципом з осередками в різних країнах, що обумовлює необхідність нових форматів міждержавного співробітництва і систем національної безпеки.

Аналізуючи чинник насильства в сучасному світі, К. Шлєгель, зокрема, наголошує, що фун- даменталістська небезпека, яка розуміється передусім як реакція на конфронтацію із західним модерном, є у певному сенсі акцією духовної самоорганізації мільйонів відірваних від коріння людей, що перебувають у стані аномії. Релігійний фундаменталізм, вважає філософ, ймовірно, буде Новим Порядком для людства, яке кинуте в хаос міграцій та масової нужденності ХХІ ст. [12, с. 12-19]. На думку провідних західних дослідників Е. Фромма, Р. Борка, ідеологічні установки західного типу виявилися життєвозаперечуючими, такими, що викликають духовну деградацію людини, а ліберальна культурна революція, що охопила Америку та Європу, а згодом і колишній СРСР, підсилила тенденції падіння моралі, зростання насильства тощо. На цьому тлі гуманістичні ідеї соціально-культурної еволюції суспільства на практиці виявилися занедбаними, а технологічна раціоналізація, на думку К. Доусона, постала перед духовно незрілим і морально ослабленим людством в якості згубної та руйнівної практики [13].

У цьому контексті сформуємо певну узагальнюючу тезу - сучасний тероризм, на нашу думку, є модусом ідеологічно мотивованого насильства, яке виникає в умовах дисбалансу між динамікою інформаційно-технологічної могутності цивілізації та станом її духовно-гуманітарної сфери як агресивний відгук на дану кризову невідповідність у розвитку людства. Акцентуючи увагу на цьому визначенні, хотілося б підкреслити, що через усвідомлення терористичної небезпеки, яка є наслідком довготривалого й відвертого нехтування довгостроковими цільовими настановами гуманітарного характеру, у першу чергу, завданнями формування єдиної багатоелементної системи духовно-ціннісної орієнтації людства, лежить найбільш ефективний, хоча й довготривалий шлях до її подолання. Він виявиться ефективним лише через якісну зміну світоглядних позицій у напрямку гуманізму, захисту найвищої соціальної цінності - життя, гідності й безпеки людини.

ЛІТЕРАТУРА

Боротьба з тероризмом / Ліпкан В. А., Никифорчук Д.Й., Руденко М.М., - К.: Знання України, 2002. - 254 с.

Никитаев В.В. Тело террора. К проблеме теории терроризма // Полигнозис. - 2003. - № 3.

Буева Л.П. Несостоятельность аргументов в пользу насилия // Насилие: философия, этика, политика. М., 1993.

Дмитриев А.В., Залысин И.Ю. Насилие: социально-политический анализ. - М.: РОССПЭН, 2000 - 328 с.

Гусейнов А. Понятия насилия и ненасилия // Вопросы философии. - 1994. - № 6.

Нетвелл У.Р. Постомодернистский джихад /http:// www.lebed.com/2001/art2750.htm.

Хочешь мира, победи мятежевойну! Творческое наследие Е.Э. Месснера. - М.: Военный университет, Русский путь, 2005. - 696 с.

Tuagi Y. Political terrorism: National and international dimentions // Twenty first Annual conference of Indian society on international law. - New Dehli, 1987.

Петрищев В.Е. История терроризма в России // Заметки о терроризме. - М.: Эдиториал УРСС, 2001. - 288 с.

Моджорян Л.А. Терроризм и национально-освободительные движения // Государство и право - 1998. - № 3.

Латыпов У.Р. Правовые проблемы борьбы с международным терроризмом. - М. 1992.

Шлегель К. Новый порядок и насилие. Размышления о метаморфозах насилия // Вопросы философии. - 1995. - № 5.

Доусон К.Г. Религия и культура. - СПб., 2000.