Для виконання роботи у специфічних сферах створено спільні робочі групи. Зокрема, це оборонна реформа, озброєння, економічна безпека, наукова та екологічна співпраця, які визначені в Хартії як сфери політичних консультацій і практичного співробітництва. До інших сфер належать оперативні питання, врегулювання кризових ситуацій і підтримка миру, співпраця між військовими та цивільне планування на випадок надзвичайних ситуацій [5, c. 219].

1998 р. При НАТО відкрито Військову місію по зв'язках. Українські військовослужбовці працюють у Центрі координації партнерства, який розташований поряд з оперативним командуванням НАТО в Монсі, Бельгія.

Створена спільна робоча група з оборонної реформи Україна - НАТО з метою співпраці по реформуванню галузі безпеки і оборони.

У квітні 1999 р. у Києві відкривається Бюро зв'язку НАТО, покликане полегшити участь України в програмі «Партнерство заради миру» і сприяти її реформам за допомогою контактів з Міністерством оборони й іншими українськими установами. Бюро очолює цивільна особа, яка повинна працювати безпосередньо з українськими офіційними колами, заохочуючи їх до цілковитого використання можливостей співпраці у рамках Хартії Україна - НАТО і програми ПЗМ.

На місце служби в складі миротворчого контингенту під керівництвом НАТО в Косово прибуває польсько-український батальйон.

2000 р. - Український парламент ратифікує Угоду про статус військ (сил) ПЗМ.

У травні 2002 р. президент Л. Кучма оголосив про бажання України вступити до НАТО. На засіданні КУН у Рейк'явіку міністри закордонних справ наголосили на своєму прагненні підняти відносини на якісно новий рівень, зокрема через інтенсифіковані консультації і співпрацю з політичних, економічних і оборонних питань.

У серпні 2004 р. відкрито Офіс оборонної документації НАТО в Україні, завданням якого є поліпшення доступу до документації підрозділам і штабам, які беруть участь у заходах ПЗМ [5, c. 223].

Квітень 2005 року - початок Інтенсифікованого діалогу щодо прагнення України вступити до НАТО.

Червень 2005 року - візит Генерального секретаря НАТО до Києва.

План дій Україна - НА ТО було затверджено в листопаді 2002 р. у Празі на засіданні КУН. Метою Плану є чітке визначення стратегічних цілей і пріоритетів України на шляху до цілковитої інтеграції в євроатлантичні структури безпеки та забезпечення стратегічних рамок для поточної і майбутньої співпраці. План дій Україна - НАТО спрямований на поглиблення і розширення відносин між НАТО і Україною та встановлює спільно узгоджені принципи і завдання щодо:

політичних і економічних питань;

інформаційних питань;

питань безпеки, оборони та військових справ;

захисту і безпеки інформації;

правових питань [5, c. 220].

Оцінюючи виконання Плану дій у середині

2004 року, члени Альянсу наголосили на необхідності здійснення українським керівництвом рішучих кроків щодо забезпечення вільних і чесних виборів, гарантування свободи преси і верховенства права, зміцнення громадянського суспі- льства і судової гілки влади, поліпшення контролю за експортом зброї, втілення реформи у галузі оборони і безпеки та виділення фінансових ресурсів для її здійснення. Вони також визнали виконання Україною комплексного оборонного огляду, результати якого вказують на необхідність значного перегляду підходів України до оборони сукупно з активною модернізацією українських збройних сил.

Квітень 2005 року. У Вільнюсі, Литва, на засіданні КУН на рівні міністрів закордонних справ держав Альянсу і України розпочали Інтенсифікований діалог щодо прагнення України вступити до НАТО. 27 червня 2005 року під час візиту Генерального секретаря НАТО до Києва уряд України офіційно презентував перший документ для обговорення, у якому розглядалися ключові питання: внутрішня і зовнішня політика, реформування галузі безпеки й оборони, питання права і безпеки. Визначено у специфічних термінах ті сфери, де необхідно досягти прогресу для того, щоб наблизити до реальності прагнення України. Цей документ став основою для проведення структурованих фахових дискусій, які дають українським офіційним особам можливість більше дізнатись про те, що очікуватиметься від України як потенціального члена Альянсу, а також дозволяють представникам НАТО детальніше ознайомитися з політикою реформ і можливостями України.

У Вільнюсі держави Альянсу і Україна також оголосили про пакет короткотермінових заходів, спрямованих на поглиблення співпраці між НАТО і Україною у ключових галузях реформ: посилення демократичних інституцій, вдосконалення політичного діалогу, інтенсифікація реформ сектора безпеки й оборони, поліпшення інформування громадськості та управління соціально-економічними наслідками реформ [5, c. 222].

Листопад 2007 р. У Києві на базі Офісу зв' язку НАТО в Україні пройшли зустрічі в рамках цільових груп Мережі партнерства Україна - НАТО. Учасники пропонували зосередитись на якісних показниках, визначених Планом дій Україна - НАТО: дослідити такі сфери, як додержання прав людини, судова реформа, боротьба з корупцією, реформування сектора безпеки, утилізація надлишкових видів озброєння та військової техніки тощо [4].

Співпраця у сфері підтримання миру і безпеки. Протягом кількох років Україна утримувала в складі миротворчих сил під проводом НАТО в Боснії та Герцеговині піхотний батальйон, мотопіхотний батальйон і ескадрилью гелікоптерів.

В операції під проводом НАТО в Косові взяли участь ескадрилья гелікоптерів та майже 300 миротворців.

Україна продовжує робити свій внесок у міжнародну стабільність і боротьбу з тероризмом, надаючи право на проліт над її територією силам, які розгорнуті в Афганістані у складі Міжнародних сил сприяння безпеці під проводом НАТО [5, c. 223].

Майже 1600 українських військовослужбовців було розгорнуто в Іраку в складі багатонаціонального підрозділу в одному із секторів міжнародних стабілізаційних сил, до яких входять миротворці з країн - членів НАТО і партнерів.

Реформування галузі безпеки й оборони.