Українські старші офіцери регулярно навчаються на курсах в Оборонному коледжі НАТО в Римі, Італія, та Школі НАТО в Обераммергау, Німеччина. Зв'язки з цими закладами допомогли створити новий багатонаціональний факультет в Академії оборони України [5, c. 226].

Відповідно до Цільового плану Україна - НАТО на 2007 рік у Львівському інституті сухопутних військ та Харківському університеті повітряних сил за підтримки представників Стратегічного командування НАТО з трансформації були обговорені шляхи отримання консультатив- но-дорадчої допомоги в рамках реалізації Державної програми розвитку Збройних Сил України на 2006-2011 роки, стан та перспективи військового співробітництва нашої країни із Стратегічним командуванням НАТО з трансформації [4].

Співпраця у галузі озброєнь розпочалась у березні 2004 р. з приєднанням України до програми ПЗМ, і зосереджена вона на вдосконаленні оперативної сумісності оборонних систем. Співпраця у цій сфері сприяє більш активній участі України в спільних операціях з підтримання миру [5, c. 227].

Спільне цивільне планування на випадок надзвичайних ситуацій розпочалося в 1995 році після сильних дощів та повені у Харківській області. Україна виступала як країна-господар під час проведення декількох навчань з цивільного планування. Останнім часом під час проведення польового навчання «Спільна допомога - 2005» основна увага була сфокусована на реагуванні на потенційні терористичні атаки з використанням хімічних агентів, що покращило можливості ефективно реагувати на подібні події [6, c. 4].

Західні області України часто страждають від повеней. Держави НАТО та інші партнери допомагали Україні долати наслідки потужних повеней у 1995, 1998, 2001 роках. Основна увага співпраці зосереджена на допомозі Україні краще підготуватись до таких надзвичайних ситуацій і більш ефективно долати їх наслідки. Навчання ПЗМ, зокрема ті, що проводились у Закарпатській області України у вересні 2000 року, дозволяють випробувати процедури надання допомоги з ліквідації наслідків катастроф.

У 2001 році за участю сусідніх держав було розпочато проект з розробки ефективної системи попередження про повені та реагування на них у басейні річки Тиса. Навчання ПЗМ також допомагають розробляти плани й ефективні засоби долання наслідків інших природних катастроф, таких як лавини чи землетруси, або надзвичайних ситуацій техногенного характеру, пов'язаних з розливом токсичних речовин, чи терористичних актів із застосуванням хімічних, біологічних, радіологічних ядерних агентів [5, c. 227].

У 1991 р., коли була створена Спільна робоча група з наукової та екологічної співпраці, розпочалася участь України в науковій програмі НАТО. Пріоритети України в науковій співпраці включають інформаційні технології, біологію клітини і біотехнологію, нові матеріали, захист довкілля та раціональне використання природних ресурсів. Екологічна співпраця зосереджена, зокрема, на екологічних проблемах оборонного характеру. НАТО також фінансує ряд проектів зі створення базової інфраструктури комп' ютерних мереж українських науково-дослідних установ та забезпечення їм доступу до Інтернету [5, c. 227-228].

Інформування громадськості. Українському керівництву важливо переконати народ України в тому, що його амбіційна програма реформ і прагнення членства в НАТО слугують інтересам країни. Очевидно, що багато людей в Україні усе ще з підозрою ставляться до НАТО й асоціюють Альянс зі стереотипами часів «холодної війни».

За результатами соцопитування, 51 % опитаних, даючи характеристику рівню своєї поінформованості про НАТО, визначають його як низький або відповідають, що взагалі нічого не знають про Альянс. Чим вище рівень поінформованості про НАТО, тим частіше респонденти готові голосувати за вступ України в цю оборонну організацію: їхній відсоток росте від 1,2 % серед тих, хто нічого не знає про Альянс, до 33,9 % серед тих, хто оцінює рівень своєї поінформованості про НАТО як високий [14].

У Словаччині також на початку процесу євроатлантичної інтеграції існували проблеми з громадською підтримкою, подібні до українських. У 1999 році входження Словацької Республіки до НАТО підтримували лише близько третини громадян. Однак завдяки якісно організованій інформаційній кампанії та досягненню політичного консенсусу всередині країни в 2004 році на момент вступу країни до Альянсу рівень підтримки сягав уже двох третин. Серед інших чинників позитивних змін фахівці називають також розбудову комунікаційної системи та реформування збройних сил [4].

З метою забезпечення реалізації державної політики у сфері європейської і євроатлантичної інтеграції, широкої і постійної громадської підтримки цієї політики, створення передумов для поглиблення і розширення відносин України з ЄС та НАТО Указом Президента України були затверджені:

Державна програма підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців у сфері європейської та євроатлантичної інтеграції України на 2004-2007 роки;

Державна програма інформування громадськості з питань європейської інтеграції України на 2004-2007 роки;

Державна програма інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції України на 2004-2007 роки [1].

За рішенням уряду В. Януковича у наступні три роки Україна витратить близько $ 6 000 000 на пропаганду в країні ідеї інтеграції в НАТО. Державна програма інформування населення з питань євроатлантичної інтеграції буде діяти в 2008-2011 роках. Попередня програма, що діяла в 2004-2007 роках, обійшлася країні в $ 1 000 000. За