УДК 327(477):327.51 НАТО

Ільницька У.В.

УКРАЇНА - НАТО: ОРГАНІЗАЦІЙНО- МОТИВАЦІЙНИЙ АСПЕКТ ВІДНОСИН

Вступ до НАТО розглядається як стратегічний вектор української зовнішньої політики. Аналізуються відносини особливого партнерства між Україною і Євроатлантичним Альянсом. Висвітлюються переваги членства в НАТО. Аналізуються причини антинатівських настроїв. Спростовуються окремі стереотипи. Наголошується на необхідності формування у населення загальної політичної мотивації вступу України до Альянсу. Обґрунтовується доцільність активізації комплексної, інформаційно-роз'яснювальної роботи та проведення масштабних реформ і трансформацій у сферах політики, оборони, економіки.

Ключові слова: міжнародна безпека, Євроатлантичний Альянс, партнерство, політична мотивація, взаємостосунки, суспільні стереотипи, дискусії.

Вступление в НАТО рассматривается как стратегический вектор украинской внешней политики. Анализируются отношения особого партнерства между Украиной и Евроатлантичним Альянсом. Освещаются преимущества членства в НАТО. Анализируются причины антинатовских настроений. Опровергаются отдельные стереотипы. Отмечается необходимость формирования у населения общей политической мотивации вступления Украины в Альянс. Обосновывается целесообразность активизации комплексной, информационно разъяснительной работы и проведения масштабных реформ и трансформаций в областях политики, обороны, экономики.

Ключевые слова: международная безопасность, Евроатлантический Альянс, партнерство, политическая мотивация, взаимосвязи, общественные стереотипы, дискуссии.

NATO joining is considered as the strategical vector of the Ukrainian foreign policy. Relations of special partnership between Ukraine and Euroathlantic Alliance are analysed. Advantages of NATO membership are covered. Reasons of the anti-NATO attitudes are reviewed. Necessity of forming the general political motivation of population for Ukrainian joining the Alliance is emphasised. Reasonability of activization of complex informative and explanatory work is justified. The fact that joining NATO needs full-scale reforms and transformations in the branches of defence and economy is underlined.

Key words: international security, Euro and Atlantic Alliance, partnership, political motivation, interrelations, social stereotypes, discussions.

Актуальність теми та постановка проблеми. У сучасному глобалізованому світі жодна країна не спроможна гарантувати свою безпеку лише власними силами, не здатна ефективно запобігати таким новим викликам у галузі безпеки, як міжнародний тероризм та поширення зброї масового знищення. Загрози і виклики національній безпеці у воєнній сфері набувають у ХХІ столітті принципово нових ознак. Протидія їм потребує консолідованих зусиль як у державі, так і на міждержавному рівні. Актуальним є створення нової системи міжнародної безпеки, головним імперативом якої є партнерство і співробітницт- во. У зв'язку з цим особливого значення набуває розширення НАТО, як ключової міжнародної структури безпеки, вагомої опори миру та стабільності на усьому євроатлантичному просторі. Організація Північноатлантичного договору (НАТО) є втіленням трансатлантичного зв'язку між країнами Європи та Північної Америки, які становлять союз, що гарантує безпеку та оборону його членів. Основною метою діяльності НАТО є захист свободи та безпеки усіх його країн-членів політичними та військовими засобами.

Вступ України до НАТО - актуальне і водночас доволі дискусійне питання. Є прихильники, є й активні противники співпраці України з Євроатлантичним альянсом та її подальшого вступу до структури. Кожна сторона представляє вагомі аргументи та докази. Безперечно, вступ України до НАТО має як свої переваги, так і недоліки. Однак, варто відзначити, що на сьогодні негативне ставлення до НАТО, категоричне заперечення співпраці і подальшого вступу України часто зумовлюється суб'єктивними факторами. Зокрема, йдеться про відсутність повної всебічної інформації про Євроатлантичний Альянс, спостерігається цілеспрямоване формування ан- тинатівських настроїв із використанням маніпу- лятивних технологій.

Завданням статті є: проаналізувати позитивні й результативні аспекти відносин особливого партнерства між Україною і Євроатлантичним Альянсом; висвітлити найбільш вагомі переваги членства України в НАТО; проаналізувати причини антинатівських настроїв, спростувати окремі стереотипи. Автор ставить за мету обгрунтувати доцільність формування у громадськості загальної політичної мотивації через активізацію комплексної інформаційно-роз'яснювальної роботи.

Виклад основного матеріалу. Стратегічним вектором української зовнішньої політики, фактично з моменту проголошення державної незалежності, стали налагодження та структурно- функціональна оптимізація відносин з Організацією Північноатлантичного договору. Політико- правова основа формування системи двосторонніх контактів України і НАТО бере свій початок з січня 1992 року, коли представник України вперше взяв участь у зустрічі Робочої групи високого рівня РПАС (Ради Північноатлантичного Співробітництва), а 22-23 лютого відбувся перший візит генерального секретаря НАТО М. Вернера до Києва. В результаті Україна була офіційно запрошена до участі в РПАС на постійній основі. В подальшому, Президенти України Л. Кравчук (у 1992 р.) та Л. Кучма (у 1995 р.) здійснили візити до штаб-квартири Альянсу в Брюсселі. Динаміка політичних заходів Києва, орієнтованих на Брюссель, активізується у лютому та травні 1994 р., коли Україна першою з країн СНД підписала Рамковий документ Програми «Партнерство заради миру», а 25 травня передала керівництву НАТО Презентаційний документ з приводу власної участі у Програмі.

Поглибленню взаємостосунків між Україною і НАТО сприяло підписання у Мадриді 9 липня 1997 року Президентом України та лідерами усіх держав-членів Альянсу Хартії «Про особливе партнерство між Україною та НАТО». 23 травня 2002 р. рішенням Ради національної безпеки та оборони вступ України до НАТО був офіційно визнаний як її стратегічна мета, а перспектива інтеграції України до євроатлантичних структур розглядається як складова загальнодержавної політики. Результатом листопадового празького саміту 2002 р. став План дій Україна - НАТО. Наша держава наголосила на своєму прагненні до утвердження демократичних стандартів в усіх сферах життєдіяльності суспільства та до набуття членства в Північноатлантичному альянсі. На сьогодні в Україні