Прагнення України до здобуття членства в Альянсі має глибоке суспільно-політичне значення. Переваги співпраці та подальшого членства очевидні. Це, передусім, досягнення нашою державою високих демократичних, соціально- економічних та оборонних стандартів, що діють у країнах-членах НАТО.

Розвиток відносин особливого партнерства між Україною та НАТО з метою набуття членства в Альянсі підвищує рівень гарантій політичної незалежності, територіальної цілісності і непорушності кордонів України; сприяє протидії новим загрозам стабільності і безпеки в регіоні центрально-східної Європи, невід'ємною частиною якого визнано Україну; сприяє входженню України у європейські структури безпеки та її участі у створенні нової системи міжнародної безпеки; прискорює реформування оборонної сфери і розбудову Збройних Сил України, надає можливості для використання досвіду держав- членів НАТО у питаннях забезпечення демократичного контролю над Армією, відкритості у плануванні оборони і формуванні військового бюджету, розбудові професійних Збройних Сил; дає можливості для отримання допомоги від країн- членів Альянсу в проведенні операцій із захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій.

Процес входження України до НАТО є стимулюючим фактором для проведення внутрішніх політичних та соціально-економічних реформ усіх сфер суспільного життя, для гармонізації законодавства з правовими нормами та демократичними принципами країн-членів НАТО, а також для прискорення трансформації Збройних Сил України. Після вступу до Альянсу Україна братиме безпосередню участь у процесах вироблення і прийняття рішень щодо подальшого розвитку європейської і євроатлантичної безпеки. Також Україна отримає додаткові гарантії забезпечення державного суверенітету, територіальної цілісності та непорушності державних кордонів. Завдяки цьому в майбутньому Україна не буде об'єктом провокацій на кшталт закликів до перегляду статусу Севастополя та Кримського півострова або нагнітання напруження, як було під час конфлікту навколо острова Коса Тузла.

Вступ України до НАТО сприятиме покращенню інвестиційної привабливості країни в очах міжнародних інвесторів. Складно назвати точну цифру фінансових інвестицій, які може отримати Україна, проте досвід країн попередніх хвиль розширення свідчить про значне зростання прямих закордонних інвестицій. Наприклад, у 1997 р. в економіку Польщі було інвестовано 2,7 млрд доларів, у 1998 - 5 млрд, а в 1999 р. - році вступу Польщі до НАТО - вже 8 млрд доларів США. Щодо Чехії й Угорщини цифри ще більш вражаючі. У 1997 р. прямі іноземні інвестиції в економіку цих країн становили відповідно 4 і 6,2 мільярди, у 1998 - 9,8 і 10, 2 млрд у 1999 р. - 12,8 і 14,5 млрд доларів США. Після вступу Болгарії до НАТО іноземні інвестиції в економіку цієї країни зросли вдвічі. У 2004 р., після вступу Румунії до НАТО, обсяг прямих іноземних інвестицій зріс на 141 % порівняно з 2003 р. [9].

Вступ до НАТО є однією із найгостріших й найактуальніших тем сьогодення і, безперечно, викликає неоднозначну реакцію населення, широкі дискусії та суперечки. Однією із передумов вступу до організації Північноатлантичного договору є високий рівень підтримки рішення громадянами країни. Однак, населення України ще не готове підтримати рішення про вступ до Альянсу. Спостерігається негативне ставлення окремих груп населення до вступу в НАТО. Згідно з результатами жовтневого (2007 р.) соціологічного опитування центру Разумкова, більшість громадян України (53 %) сприймають НАТО як агресивний блок [6, с. 5]. Причинами антинатівських настроїв, негативного сприйняття організації та ворожого ставлення до перспектив України стати членом НАТО є наступні чинники і фактори.

По-перше, варто відзначити відсутність у населення об'єктивної та всебічної інформації про НАТО. У ЗМІ висвітлюються переважно протокольні події без глибокого аналізу позитивних аспектів співробітництва з НАТО, натомість часто жваво коментується негативне ставлення окремих суспільних груп до Північноатлантичного альянсу, небажання бачити Україну в системі колективної безпеки і оборони. Недостатня, фрагментарна, несплано- вана інформаційна робота зумовила відсутність зрозумілої, чіткої політичної мотивації вступу України в НАТО. Більшість громадян просто не обізнані із сутністю, цілями, засадами функціонування.

По-друге, активно поширюється неаргумен- тована, часто викривлена інформація про участь Альянсу в таких «непопулярних» заходах як бомбардування Югославії, операції в Афганістані і Іраку.

По-третє, причиною, що зумовлює негативне ставлення до НАТО і заперечення вступу України до Альянсу є стійкі суспільні ідеологічні стереотипи, які формувались протягом десятиліть панування тоталітарного радянського режиму в кількох поколінь громадян. У СРСР велась активна пропагандистська інформаційна кампанія, спрямована на створення негативного іміджу Північноатлантичного альянсу. Відверто вороже ставлення до НАТО найчастіше є наслідками антинатівської агітації радянських часів.

Небажання частини українців бути членами НАТО пояснюється і стійким стереотипом щодо значної залежності України від «російського чинника». Відсутнє усвідомлення, що наша країна може бути досить впливовим суб'єктом системи європейської безпеки без покровительства Росії.

Спростування потребує розповсюджуваний опонентами євроатлантичного курсу України міф про активне і навіть агресивне наближення військ НАТО до кордонів Росії та України і розміщення баз альянсу на нашій території навіть без згоди керівництва. Однак НАТО не має постійного угрупування військ. Об'єднані збройні сили НАТО - це структура, яка формується для здійснення миротворчих, антитерористичних операцій за рахунок відрядження військ держав- членів Альянсу винятково за їхньої згоди. До цього моменту війська перебувають виключно у національному підпорядкуванні (виняток - підрозділ дальнього радіолокаційного попередження, що діє на постійній основі). Стосовно розміщення