УДК 352.001.73

РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ - ШЛЯХ ДО ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ

Стаття присвячена проблемі реформування системи місцевого самоврядування в Україні до сталих світових традицій демократичного управління, зокрема європейського типу самоврядування. Особлива увага приділяється принципам субсидіарності та децентралізації, які виявили свою ефективність у країнах Євросоюзу.

Ключові слова: реформування, місцеве самоврядування, европейська інтеграція, система, держава, управління, повноваження, послуги.

Статья посвящена проблеме реформирования системы местного самоуправления в Украине к постоянным мировым традициям демократического управления, в частности европейскому типу самоуправления. Особое внимание уделяется принципам субсидиарности и децентрализации, которые проявили свою эффективность в странах Евросоюза.

Ключевые слова: реформирование, местное самоуправление, европейская интеграция, система, государство, управление, полномочия, услуги.

In the article the author focuses on the issue of local governance system reformation in Ukraine, most reforms seen in the light of the world traditions of democratic governance, especially of the European type of local governance. Special attention is given to the principles of subsidiarity and decentralization that proved effective in the EU countries.

Key words: reforming, local government, European integration, system, state, management, authorities, services.

Проблема реформування місцевого самоврядування є однією з найактуальніших у сучасних умовах розвитку української державності. Перспективи її розв'язання багато в чому визначають спрямованість і зміст політичних дискусій, які безпосередньо пов'язані з формуванням ефективної публічної влади в нашій країні, встановленням справжнього народовладдя. Це пояснюється тим, що демократична правова держава може вирішувати основні завдання лише за наявності розвиненої системи самоврядування. Як одна з основ конституційного ладу, місцеве самоврядування дає змогу демократизувати апарат управління, ефективно вирішувати місцеві питання й забезпечувати врахування інтересів територіальних колективів під час проведення державної політики, оптимально поєднувати інтереси і права людини та інтереси держави. А мільйонам жителів громад - брати участь в управлінні власними справами і безпосередньо, і через обрані ними органи, що створює простір для прояву їхньої ініціативи й творчості. Усе це та ще багато іншого характеризує місцеве самоврядування. Але тільки за умови його реального впровадження в країні.

Удосконалення управління в системі самоврядних структур актуалізує дослідження місцевого самоврядування через комплексний аналіз процесу кардинальних змін у політичній системі України, змін конституційно-правового статусу головних суб'єктів суспільних відносин та адміністративно-територіального поділу. При цьому державний курс на інтеграцію до Європейського Союзу (ЄС) потребує адаптації системи управління на центральному та регіональному рівнях в Україні до сталих світових традицій демократичного управління, посилення ролі самоврядних структур, вирішення проблемних питань децентралізації, взаємовідносин місцевих органів виконавчої влади і місцевого самоврядування, а також правового забезпечення розподілу й делегування владних повноважень. Саме тому актуалізується завдання інтегрування європейських принципів управління самоврядними структурами в теорію і практику організації діяльності органів самоврядування в Україні, внесення змін до законодавства України.

Місцеве самоврядування, підвищуючи активність населення у вирішенні важливих проблем життєдіяльності, здатне надати розвитку суспільства додаткові внутрішні стимули саморозвитку. Визначення методів і умов ефективної організації місцевого самоврядування в інтересах подолання системної кризи в управлінні, стабілізації і підвищенні якості життя всіх верств населення потребує поглибленого аналізу організаційно-правових засад управління в системі самоврядних структур [1, с. 125].

Ратифікувавши Європейську хартію місцевого самоврядування, наша країна тим самим узяла на себе зобов'язання надати місцевим громадам реальну можливість здійснювати самостійно державні справи на місцях. Проведення реформи місцевого самоврядування - це ключ до всієї політичної реформи в державі.

На жаль, в Україні й досі потенціал місцевого самоврядування не реалізовано. Воно вимушене пристосовуватися, по-перше, до нестабільної державної муніципальної політики, недосконалої (а деколи й суперечливої) законодавчої бази місцевого самоврядування і, по-друге, до реальних об'єктивних умов функціонування та розвитку територіальних громад (економічних, соціальних, політичних, культурних тощо).

Окрім того, досвід функціонування нинішньої системи місцевого самоврядування в Україні показує необхідність реформ у питаннях належного матеріального й грошового фінансування для здійснення відповідними органами покладених на них функцій і завдань.

Європейська модель парламентсько-президентської форми правління, яку було впроваджено в дію Законом № 2222-ІУ «Про внесення змін до Конституції України», неможлива без європейської моделі місцевого самоврядування. Розуміючи це, Верховна Рада попередньо схвалила проект закону № 3207-1 від 8 грудня 2004 року, який стосувався саме реформування місцевого самоврядування. Його продовженням мав би стати законопроект № 0900, зареєстрований 25 травня 2006 року. У ньому запропоновано внести зміни до статті 119 Конституції у частині перегляду повноважень місцевих державних адміністрацій стосовно районних і обласних бюджетів та програм соціально-економічного розвитку [2, с. 20].

Поділяючи думку про життєву потребу реформ місцевого самоврядування шляхом удосконалення Основного Закону, водночас його не слід пов'язувати з переглядом адміністративно- територіального устрою. Основні зусилля необхідно спрямувати в першу чергу на розв' язання найболючіших питань самоврядування, а саме:

1) шляхом створення виконавчих комітетів районних та обласних рад запровадити повноцінне самоврядування на районному та обласному рівнях із відповідним коригуванням компетенції місцевих державних адміністрацій;

чітко розмежувати повноваження виконавчих органів місцевих рад та місцевих державних адміністрацій;

врегулювати у правовому полі питання управління об'єктами комунальної власності;

розширити фінансову базу місцевого самоврядування шляхом внесення змін до чинного законодавства України та створити належні фінансові умови для здійснення на території нашої держави повноцінного місцевого самоврядування [3, с. 4]. Зокрема, слід щорічно збільшувати питому вагу місцевих бюджетів у зведеному бюджеті