повноважень до центру можлива лише в тій мірі, коли ці повноваження можуть бути ефективніше здійснені на вищому рівні. По-третє, інститути влади необхідні не більш ніж органи місцевого самоврядування, але місцеві органи влади потребують певного рівня центральної адміністрації для того, щоб вона виконувала цю функцію. По-четверте, місцеве самоврядування є одною з форм публічної влади і здійснює перманентний зв'язок з іншими інститутами системи публічної влади, який передбачає таку співпрацю, що дозволить організаційно і матеріально їм виконати політичні і соціально- економічні завдання.
По-п'яте, інститути місцевого самоврядування повинні бути зорганізовані в певну соціально-політичну систему. Що дає їм більш ефективно виконати свої функції.
Чинний Закон України про органи місцевого самоврядування визначає їх систему і принципи їх функціонування [8]. Оскільки місцеве самоврядування є насамперед формою самоорганізації громадян, то його формування як цілісної системи у межах усього суспільства передбачає створення і наявність: територіальних громад; сільських, селищних і міських рад; сільських селищних і міських голів; виконавчих органів сільських, селищних і міських рад; районних та обласних рад, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.
В законодавчо-правових документах України і особливо в Конституції нашої держави дається визначення первинної ланки місцевого самоврядування: "Територіальна громада - це жителі, об' єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно - територіальними одиницями, або добровільне об' єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр" [9].
Районні, обласні та районні в містах територіальні громади рахуються як вторинні громади, що створені штучним шляхом, а звідси не мають право на місцеве самоврядування.
Представницьким органом місцевого самоврядування є виборний орган, до складу якого обираються депутати і відповідно до закону наділяються правом делегувати інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення і розробляти механізми їх виконання. Сільські, селищні і міські ради є представницькими органами і саме вони представляють відповідні громади та їх інтереси, а також виконують повноваження місцевого самоврядування. Склад сільської, селищної і міської ради визначається відповідною радою самостійно, але згідно Закону України "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів" визначена найменша кількість депутатів ради - 15, а найбільша - 120. Чисельність населення конкретної території є основним критерієм при визначенні кількості депутатів міської ради. Строк повноважень місцевих рад - чотири роки [10].
Важливі функції в системі місцевого самоврядування виконує сільський, селищний, міський голова. Він виконує три основні завдання: представляє територіальну громаду у стосунках з іншими територіальними громадами та органами влади; головує на пленарних засіданнях відповідної ради та очолює виконавчий комітет відповідної ради.
У законодавчо-правових документах України закріплено положення, що сільський, селищний, міський голова обирається за мажоритарною виборчою системою відносної більшості по єдиному одномандатному виборчому округу, межі якого співпадають з межами села, селища, міста. Одночасно визначено ценз осідлості - головою може бути обраний громадянин України, який проживає на території відповідної територіальної одиниці на день виборів.
Треба зауважити, що законодавство передбачає умови дострокового припинення повноважень голови, якщо він: звертається з особистою заявою до відповідної ради про складання ним повноважень голови; припиняє своє громадянство; набирає законної сили обвинувальний вирок щодо нього; порушує вимоги щодо обмеження сумісності його діяльності з іншою роботою за винагороду; визнаний судом недієздатним, безвісно
відсутнім і в разі його смерті.
Виконавчими органами сільських, селищних, міських рад є їх виконавчі управління, відділи, комітети, які вони створили.
В склад виконавчого комітету ради включаються відповідно міські, сільські і селищні голови, заступники голови з питань діяльності виконавчих органів ради, секретаря ради, керівників структурних підрозділів та інших посадовців. Основною формою роботи виконкому є його засідання, які скликаються не рідше одного разу на місяць.
Важливим елементом самоврядування є діяльність квартальних, вуличних, будинкових комітетів, які називаються органами самоорганізації населення. Законодавство України передбачає можливості впровадження таких форм демократії в територіальних межах районів міст, але їх утворення не є обов'язковим для органів влади міста. Проблеми їх організації за ініціативою громадян, діяльності в правовому полі та нормативне забезпечення вирішуються разом з місцевими органами влади.
Звернемо увагу на те, що законодавство нашої держави визначає районні та обласні ради органами місцевого самоврядування, які представляють спільні інтереси територіальних громад міст, сіл та селищ. Досвід роботи і аналіз основних напрямків діяльності представницьких органів влади свідчить, що свої виконавчі функції вони делегують районним та обласним державним адміністраціям. Держава в свою чергу гарантує організаційно-правову, матеріальну і фінансову підтримку місцевого самоврядування, яке здійснюється в територіальних межах місцевої громади на демократичних засадах народовладдя, законності, гласності, виборності, колегіальності, самостійності.
Існуюча в Україні модель місцевого самоврядування потребує подальшого вивчення цієї форми народовладдя і пошуку більш досконалої моделі інститутів місцевого самоврядування з урахуванням попереднього вітчизняного та світового досвіду.
З аналізу практики розвитку місцевого самоврядування в нашій державі до 1997 року можна зробити висновок, що за період з 1990 по 1996 рр. йшов процес переходу реальної влади від органів КПРС до влади місцевих державних організацій та органів місцевого самоврядування. З прийняттям Конституції України 28 червня 1996 року було законодавчо закріплено існування місцевого самоврядування в Україні, що стало гарантією незворотності процесу розвитку інститутів місцевого самоврядування.
Досвід розвитку системи місцевого самоврядування в Україні свідчить про те,