Проблема, коли повноваження не є вичерпним і немає чіткого закріплення функцій за визначеними органами представлена прикладом надання повноважень державними органами місцевому самоврядуванню.

Великий інтерес сучасні суспільства проявляють до нового співвідношення відносин між центральною і місцевою владою. Цей принцип присутній в Європейській хартії місцевого самоврядування.

Визначення принципу субсидіарності представлено в ч. 3 ст. 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, яка озаглавлена "Сфера компетенції місцевого

самоуправління": "здій-нення державних повноважень, як правило, повинно переважно покладатись на органи влади, найбільш близькі до громадян. Надання будь-яких з цих повноважень іншому органу влади має проводитись з урахуванням обсягу і природи поставленого завдання, а також вимог ефективності та економії"[6].

З цього приводу цікаво висловився референт Комісії з регіональної політики, планування і відносин з регіонами і місцевими владними Європейського парламенту пан Арбелоа Муру, "вважаючи, що повага до місцевого самоуправління, істотна (вагома) серцевина компетенції місцевих влад складають автентичне застосування принципу субсидіарності, і місцеві влади представляють собою рівень політичної участі, найбільш наближено розташований до громадянина." [7].

Частина 2 статті 4 Хартії, в якій зазначено, що "органи місцевого самоврядування в межах, встановлених законом, мають повну свободу дій для здійснення власних ініціатив з будь- якого питання, яке не виключене з їхньої компетенції і не віднесене до компетенції іншого органу влади" [6]. Розкриваючи зміст даної норми, маємо зазначити, що окрім наданих законодавством органам різних рівнів повноваження, може виникнути ситуація, коли стане необхідним і можливим виконання дій, які не регламентовані нормами права. У випадку, коли виникає подібна ситуація місцевого значення і вона не виключена з загальної компетенції, концепція місцевих органів влади як політичних одиниць вимагає від них самостійних дій, які мають бути направлені на досягнення благополуччя свого населення, і наділення цих органів правом брати ініціативу в свої руки при вирішенні цих питань. Однак, державами може бути передбачено у законодавстві загальні норми, на основі яких можуть здійснюватися самостійні дії.

Нові перспективи внаслідок відкриття кордонів, складність сучасного суспільства, обмежені можливості для централізованого державного втручання, та все зростаюче бажання громадян приймати участь в процесі прийняття тих рішень, які прямо їх стосуються, - всі ці фактори, сприяють підвищенню уваги до проблем становлення сильного місцевого самоврядування.

Принцип субсидіарності здатен надихнути нове життя відносно проблеми розмежування повноважень між центом і місцями. В той же час, це принцип соціальної організації, відповідно до якого визначенні завдання вилучаються із сфери дій індивідуальних громадян чи соціальних груп тільки тоді, коли об'єднання вищого рівня зможе їх виконати більш задовільно і з більшою ефективністю. Це формальний принцип, на основі якого проходить розподіл повноважень між місцевими, регіональними і загальнонаціональними владами [8].

Принцип субсидіарності співіснує з усіма принципами розподілу влади, як по вертикалі, так і по горизонталі. Одразу слід наголосити, що саме принцип "стримувань і противаг" виступає в якості гарантії балансу влади, а отже, і гарантії існування системи розподілу влади на основі субсидіарності.

Варіанти розподілу повноважень і функцій між органами державної влади між собою та органами місцевого самоврядування складаються історично і застосувати уніфікований підхід не представляється можливим, тому слід виробляти свій підхід застосування принципу субсидіарності в Україні, основуючись на кращих практиках його застосування сучасними демократичними країнами та в Європейському Союзі. Головне для правової держави - це дотримання базових

ЛІТЕРАТУРА

Панарин А. С. Криминальная революция и нравственная реставрация // Власть. - 1997. - № 7.

Кордонский С. Рынки власти. Административные рынки СССР и России. - М.: ОГИ, 2000.

Опитування Міжнародної Фундації Виборчих Систем в межах проекту "Ставлення та очікування: Опитування громадської думки в Україні за 2003 р.". - К., 2004.

Проблемы общей теории права и государства / Под общ. ред. В.С. Нерсесянца. - М., 1999. - С. 576-579.

Визначення і межі принципу субсидіарності // Доповідь Координаційного Комітету з місцевих і регіональних органів влади (CDLR), Комуни і регіони Європи, н. 55. Видавництво Ради Європи, 1994 рік. Російська версія. - С. 9-10.

Європейська хартія місцевого самоврядування // Місцеве самоврядування. - К., 1997. - № 1-2. - С. 90-94.

Муру Арбелоа // Проект доповіді (№ РЕ 204-739) від 20 квітня 1993 року. Про роль місцевих влад в політичному і інституціональному будівництві Європейського Союзу: принцип субсидіарності і комісія регіонів.

Визначення і межі принципу субсидіарності // Доповідь Координаційного Комітету з місцевих і регіональних органів влади (CDLR), Комуни і регіони Європи, н. 55. Видавництво Ради Європи, 1994 рік. Російська версія. - С. 9-10.