УДК 352(091)(477)

Євтушенко О.Н.

ЗЕМСЬКЕ САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XIX СТ.: ПОЛІТИКО-ПРАВОВИЙ ДОСВІД

У статті розглядаються політико-правові засоби самодержавства при проведенні земської реформи. Сформульовані проблеми, які треба вирішити в Україні при проведенні реформи місцевого самоврядування.

Ключові слова: самоврядування, модель, досвід, земства, реформа, політико- правова реформа, проблема, чиновники.

В статье рассматриваются политико-правовые средства самодержавия при проведении земской реформы. Сформулированы проблемы, которые нужно решить в Украине при проведении реформы местного самоуправления.

Ключевые слова: самоуправление, модель, опыт, земства, реформа, политико- правовая реформа, проблема, чиновники.

The article covers politicaland legal mens autocracy used while it implemented the reforms of zemstwos. It is also devoted to the problems which the reform of local gov- ernmevt is being implemented.

Key words: self-government, model, experience, zemstvos, reform, political and legal reform, problem, officials.

Становлення і розвиток місцевого самоврядування в Україні сьогодні стає постійним об'єктом теоретичного наукового осмислення, активно використовується при проведенні політичних, адміністративних і правових реформ. Влада зрозуміла, що система місцевого самоврядування в Україні потребує докорінних змін.

Невдоволені радянською системою влади, ми звертаємо наші погляди на Захід. Шукаємо там прийнятні моделі організації місцевого самоврядування, мерії, департаменти і т.п. Намагаючись пристосувати всі ці західні моделі, розвиток яких є результатом західного досвіду розвитку місцевого самоврядування до існуючих рад, які дістались нам у спадщину від Радянського Союзу, і які сьогодні не відповідають тієї політичної ситуації, яка склалася в країні. Спроби приживити західну модель управління, чи її окремі атрибути до того пристрою влади, що ми одержали в спадщину від СРСР себе не тільки виправдовують, але і заважають будувати демократичну незалежну українську державу.

Вивчаючи проблему реформування місцевого самоврядування треба відзначити, що у нас крім закордонного є і вітчизняний досвід ефективної роботи органів місцевого самоврядування, наприклад таких її форм, як земське самоврядування в 60-70-х роках ХІХ ст.

Актуальність теми статті полягає в тім, що земські органи самоврядування, які були створені в Україні в 60-70-ті роки ХІХ ст. у період гігантського суспільно-політичного перелому, коли країна робила вирішальний поворот від феодалізму до капіталізму, від феодальної до буржуазної монархії, є прикладом життєздатної суспільної самодіяльності, успішної практичної роботи по облаштуванні регіонів, турботи про простих людей в умовах авторитарного ладу.

Досвід формування земств є дуже актуальним для сучасної України, тому що дає приклад серйозної роботи з узгодження позицій усередині правлячої еліти, враховуючи територіальну специфіку держави й інтереси різних шарів населення через механізми і процедури виборів у органи місцевого самоврядування.

Історія земств в Україні цікава в тому плані, що цей досвід відрізняється від досвіду земств у Європейській Росії. Вивчення цього досвіду, безсумнівно, допоможе більш повно освітити цілий ряд проблем, пов'язаних із взаєминами уряду і місцевих органів і побудувати в Україні свою власну, неповторну систему місцевого самоврядування, складовий елемент політичної системи суспільства.

Мета статті - виділити політико-правові засоби, які використало самодержавство при проведенні земської реформи. Сформулювати проблеми, які треба вирішити в Україні при проведенні реформи місцевого самоврядування, тобто творчо переосмислити наявний досвід, узявши на озброєння те краще, що було напрацьовано земствами, які в інституційному аспекті були інститутом громадянського суспільства і інститутом публічної влади.

У статті використані праці таких зарубіжних і вітчизняних вчених, як Б. Ананьич [1], С. Бол- дирєв [2], Л. Захарова [3], І. Верховцева [4], Л. Гільченко [5], В. Ігнатов, В. Бутов [13], Н. Ка- ришєв [14], Н. Ковнір [14], Л. Лаптева [15], Ф. Петров [18], П. Подлигайлов [20], О. Старков [23] та ін., у яких висвітленні питання пов'язані з проведенням і реалізацією земської реформи, показана значимість і роль земств, як органів місцевого самоврядування.

Земські органи самоврядування були запроваджені на українських землях у 1865-1870-х роках у шести лівобережних та південноукраїнських губерніях (Харківській, Полтавській, Херсонській, Катеринославській та Таврійській [22] і існували по 1918 рік. Однак на території Правобережної України Київській, Подільській, Волинській губерніях через побоювання царатом польського сепаратизму, земські установи було запроваджено лише в 1911 р. [4, с. 3].

Як показує історія, земства на губернському і повітовому рівнях виявилися дуже життєздатними і для свого часу досить ефективною системою місцевого самоврядування. Вони внесли великий вклад у просування країни на шляху капіталістичного розвитку, сприяли твердженню в суспільстві відносин нового типу, тому докладніше розглянемо проблеми, які вирішувала земська реформа, і як цей досвід можна враховувати сьогодні при проведенні реформи місцевого самоврядування.

Земська реформа вирішувала такі проблеми:

1. Положенням було точно встановлено і визначено обсяг прав і обов' язків органів місцевого самоврядування [22]. Хоча багато хто з учених і практичних працівників того часу вважали небажаним докладне перерахування справ, що входять у компетенцію органів самоврядування. Вважалося, що така регламентація завдасть шкоди місцевому самоврядуванню і приведе до його обмеження. Пропонувалося вказати в законі загальні принципи самоврядування.

Треба зазначити, якщо «проекти, створені земськими діячами виходили за межі повноважень органів місцевого самоврядування, то земці могли подавати клопотання» [14, с. 25], що вони і робили. Клопотання в першу чергу стосувалися народного господарства, земського управління, народної освіти і суду. Земці, намагаючись розібратися в причинах місцевих, господарських і інших безладів, засипали клопотаннями губернську адміністрацію і вищі інстанції, «вимагаючи звернути увагу, допомогти, виділити