УДК 353(477)

Личко Т.М.

ПРОБЛЕМИ ДІЯЛЬНОСТІ РЕГІОНАЛЬНИХ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

Сьогоднішній етап державотворення дозволяє і вимагає законодавчого закріплення нової ідеології регіональної політики і формування нової архітектури регіонального управління. Бачення регіону виключно як адміністративно- територіальної одиниці, а регіонального управління як перманентного перерозподілу повноважень між місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування є неконструктивним, не відповідає соціально-економічним та політичним реаліям сьогоднішньої України. У статті розглянуто проблеми діяльності регіональних органів місцевого самоврядування на сьогоднішньому етапі.

Ключові слова: місцеве самоврядування, регіональна політика, регіональне управління, адміністративно-територіальна одиниця, місцеві органи виконавчої влади, децентралізація, муніципальна служба, територіальна громада.

Сегодняшний этап создания государства разрешает и требует законодательного закрепления новой идеологии региональной политики и формирование новой архитектуры регионального управления. Видение региона исключительно как административно-территориальной единицы, а регионального управления как перманентного перераспределения полномочий между местными органами исполнительной власти и органами местного самоуправления есть неконструктивным, не отвечает социально-экономическим и политическим реалиям сегодняшней Украины. В статье рассмотрены проблемы деятельности региональных органов местного самоуправления на сегодняшнем этапе.

Ключевые слова: местное самоуправление, региональная политика, региональное управление, административно-территориальная единица, местные органы исполнительной власти, децентрализация, муниципальная служба, территориальная община.

The today's stage of creation of the state allows and requires the legislative fixing of new ideology of regional policy and forming of new architecture of regional management. Vision of region exceptionally as administrativno-teritorial'noy unit and regional management as permanent redistribution of plenary powers between the local organs of executive power and organs of local self-government there is nekonstruktivnim, does not answer socio-economic and political realities of today's Ukraine. In the article the problems of activity of regional organs of local self-government are considered on the today's stage.

Key words: local governance, regional politics, regional self-governance, administrative-territorial unit, local bodies of executive power, decentralization, municipal administration, territorial community.

У контексті проведення конституційної реформи в Україні особливого значення набувають питання удосконалення управління на місцевому і регіональному рівнях. Триваючий на сьогодні процес політичної реформи, який спрямований на суцільний перерозподіл повноважень органів державної влади, зміни форм їх здійснення та способів формування зазначених органів шляхом внесення змін до Конституції України, охоплює здебільшого владні механізми загальнодержавного рівня. Проте держава може бути міцною тільки за наявності сильних регіонів, а як свідчить світовий і вітчизняний досвід державотворення, системні реформи можуть бути ефективними лише за умови залучення до них органів місцевого самоврядування, громадських інституцій. Тому політична реформа має знайти своє логічне продовження у вдосконаленні владних відносин на рівні областей, районів, міст, селищ, сіл.

Головною метою таких перетворень повинна стати побудова децентралізованої моделі організації влади, яка б була спроможна в умовах ринкової економіки результативно та ефективно впливати на процеси соціально-економічного і культурного розвитку територій, забезпечувала б якісний рівень надання управлінських послуг населенню на рівні європейських стандартів, була здатна до самовдосконалення і саморегуляції.

Досягнення цієї мети неможливе без вирішення низки проблемних питань організації влади на місцевому і регіональному рівнях [8, с. 213].

На сьогоднішній день правове поле України, яке визначає повноваження місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, містить більше 700 законів та ще більший за обсягом масив підзаконних нормативно-правових актів (більше ніж 3 тис.). Такий стан справ доволі часто характеризується безсистемністю, відсутністю чіткої визначеності і, що проблематичніше за все, дублюванням повноважень органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади. Досвід функціонування зазначених органів в процесі реалізації таких повноважень вказує на необхідність кардинальної зміни моделі розподілу повноважень між ними.

Орієнтуючись на загальновизнані, у першу чергу європейські, здобутки демократичної організації влади - Європейську хартію місцевого самоврядування, головними принципами розподілу повноважень між органами місцевого самоврядування і місцевими органами виконавчої влади мають бути [24, с. 109]:

децентралізація - розширення повноважень органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади за рахунок повноважень центральних органів виконавчої влади з метою оптимізації і підвищення ефективності управління суспільно важливими справами, найповнішої реалізації регіональних і місцевих інтересів;

субсидіарність - розподіл повноважень між органами місцевого самоврядування та місцевими органами виконавчої влади різних рівнів повинен здійснюватись таким чином, щоб, з одного боку, максимально наблизити процес прийняття рішення до громадянина, а з другого, - ці органи мають володіти організаційними, матеріальними та фінансовими ресурсами, що забезпечують обсяг та якість соціальних послуг, які надаються населенню відповідно до загальнодержавних соціальних стандартів;

законність - органи місцевого самоврядування і місцеві органи виконавчої влади та їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України на засадах чіткого розподілу повноважень та відповідальності між цими органами та їх посадовими особами;

повсюдність місцевого самоврядування - місцеве самоврядування має здійснюватись на всій території України, що означає відсутність територій, на які не поширюється юрисдикція територіальних громад, якщо інше прямо не передбачено спеціальними законами;

правова самостійність місцевого самоврядування - повноваження, якими наділяються територіальні громади та відповідні органи місцевого самоврядування, повинні бути повними і виключними, тобто не можуть належати іншим органам. У межах цих повноважень територіальні громади та органи місцевого самоврядування мають діяти самостійно та ініціативно;

організаційна самостійність місцевого самоврядування - територіальні громади та