УДК 354:352

Коваль Г.В.

ВЗАЄМОВІДНОСИНИ МІЖ ДЕРЖАВНИМИ АДМІНІСТРАЦІЯМИ ТА ОРГАНАМИ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

У статті аналізуються взаємовідносини між державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування, від яких залежить розбудова української демократичної держави. Крім того, зазначено, що встановлення межі здійснення функцій та повноважень місцевих державних адміністрацій та місцевого самоврядування повинно проходити виключно у правовому полі як на державному, так і на місцевому рівнях.

Ключові слова: державна адміністрація, місцеве самоврядування, держава, державна влада, місцеве управління, демократизація, розподіл повноважень, ефективність місцевого самоврядування.

В статье анализируются взаимоотношения между государственными администрациями и органами местного самоуправления, от которых зависит развитие украинского демократического государства. Кроме того, отмечено, что установление границы осуществления функций и полномочий местных государственных администраций и местного самоуправления должно проходить исключительно в правовом поле как на государственном, так и на местном уровнях.

Ключевые слова: государственная администрация, местное самоуправление, государство, государственная власть, местное управление, демократизация, разделение полномочий, эффективность местного самоуправления.

The article covers the relationships between the state administrations and the bodies of local government which influence the formation of the democratic state in Ukraine. It also states that the establishment of functions and responsibilities of the local government and state administrations should only be held according to the current laws both at the state and local levels.

Key words: state administration, local governance, state, state power, local self- governance, democratization, division of powers, efficiency of local governance.

Демократизація всіх сфер суспільного життя та побудова громадянського суспільства в Україні неможливі без проведення децентралізації та розмежування повноважень та функцій між місцевими органами виконавчої влади й органами місцевого самоврядування, адже наша країна все ще залишається однією з найбільш централізованих держав Європи, а інститут місцевого самоврядування знаходиться на шляху його становлення [10, с. 1].

В Україні на місцях згідно з Конституцією 1996 року існує дві системи влади: місцеві державні адміністрації та місцеве самоврядування. Це різні за своєю юридичною природою системи місцевої влади, тому що місцеві державні адміністрації є органами виконавчої влади, а місцеве самоврядування - це публічна влада територіальних громад, «інститут публічної недержавної влади, компонент громадянського суспільства» [8, с. 128].

Від взаємовідносин між державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування залежить розбудова української демократичної держави. Крім того, встановлення межі здійснення функцій та повноважень місцевих державних адміністрацій та місцевого самоврядування повинно проходити виключно у правовому полі як на державному, так і на місцевому рівні.

Після отримання Україною незалежності влада зрозуміла, що демократична держава не може обійтись без децентралізації виконавчої влади, адже жорстка централізація властива лише тоталітарним режимам. Україна ж наголосила, що її пріоритети базуються на загальновизнаних європейських стандартах і засадах: децентралізації державного управління, деконцентрації владних повноважень, партнерства і кооперації зусиль місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, концентрації і раціонального використання ресурсного забезпечення, субсидіарності щодо надання державних і громадських послуг населенню [9, с. 277]. Вибір був лише за формою децентралізації - демократичної або адміністративної.

Із прийняттям Конституції України (1996 р.) двовладдя було закріплено юридично. Основу організаційної структури державного управління становила система органів виконавчої влади.

Також в Конституції в ст. 5 було сказано, що народ здійснює владу безпосередньо через органи державної влади та органи місцевого самоврядування [5], тобто - це окремі форми реалізації народовладдя. Згідно зі ст. 140 місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України [5].

Таким чином, Конституція України вказує на місцеве самоврядування як на одну з демократичних основ системи управління суспільством, важливу складову публічної влади - самостійну форму реалізації народовладдя, а територіальну громаду визначає основним началом місцевого самоврядування. При цьому соціально-філософський підхід розглядає місцеве самоврядування як своєрідний вид соціальної самоорганізації населення, а політико-правовий - як форму народовладдя, спосіб вирішення питань місцевого значення. Отже, місцеве самоврядування - це соціально- політичне явище, що передбачає: 1) самостійне вирішення населенням питань місцевого значення; 2) організаційне відокремлення у системі управління суспільством; 3) різноманітність організаційних форм здійснення місцевого самоврядування; 4) відповідність повноважень місцевого самоврядування матеріально-фінансовим ресурсам території.

Виходячи з положень Конституції, 21 травня 1997 р. був прийнятий Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», який у ст. 2 конкретизував положення ст. 140 Конституції, вказавши на те, що місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст [4].

Ратифікована Україною 15 липня 1997 року Європейська хартія місцевого самоврядування [3] засвідчила те, що Україна визнає право громадян на участь у керівництві громадськими справами на місцевому рівні. Однак, слід наголосити, що під час ратифікації Хартії Україна не внесла жодних, а отже, взяла на себе обов' язок виконання усіх без винятку вміщених у ній норм. Незважаючи на це, ціла низка принципів Хартії не реалізуються в Україні, а деякі з них вступають у суперечність із конституційними засадами місцевого самоврядування, передбаченими національним законодавством» [1, с. 188].

Закон України від 2 квітня