УДК 356.21:355.232/477

Сивак О.І., Грицевич Т.Л.

АКТУАЛЬНІ ГУМАНІТАРНІ ТА СОЦІАЛЬНІ АСПЕКТИ КАДРОВОЇ ПОЛІТИКИ ТА РОБОТИ З ОСОБОВИМ СКЛАДОМ В УМОВАХ ВИЩОГО ВІЙСЬКОВОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

У статті розглядаються питання гуманітарної діяльності, організації виховання військовослужбовців у дусі відданості Вітчизні морально-психологічного загартування військовослужбовців Збройних Сил України.

Ключові слова: професійна армія, кадрова політика, криза системи, кадровий менеджмент, людський фактор, інтеграція, аспекти, досвід.

В статье рассматриваются вопросы гуманитарной деятельности, организации воспитания военнослужащих в духе преданности Отчизне морально психологической закалки военнослужащих Вооруженных Сил Украины.

Ключевые слова: профессиональная армия, кадровая политика, кризис системы, кадровый менеджмент, человеческий фактор, интеграция, аспекты, опыт.

The questions of the humanitarian activities, organization of educational affairs for the military in the spirit of devotion to the Motherland, and moral-psychological conditioning of the military in Ukrainian Armed Forces are considered in this article.

Key words: professional army, personnel policy, crisis of the system, personnel management, human factor, integration, aspects, experience.

Державна кадрова політика в Збройних Силах України на сучасному етапі їх розвитку має на меті перехід до професійної армії, оптиміза- цію складу і чисельності збройних сил, удосконалення системи підготовки, розміщення та зайняття посад персоналом [1, с. 14].

Заходи кадрової політики, що здійснюються органами військового управління на початковому етапі реалізації Державної програми розвитку Збройних Сил України на 2006-2011 роки, в цілому сприяють покращенню якісного складу офіцерського корпусу, військовослужбовців за контрактом, закріпленню на військовій службі висококваліфікованих фахівців, утвердженню підготовки військ (сил) як основного чинника кар'єрного росту командирів [2, с. 50].

У той же час, низка негативних чинників та невирішених проблем спонукає до масового звільнення з лав Збройних Сил України осіб молодшого офіцерського складу та військовослужбовців служби за контрактом, створює у військах нездорову морально-психологічну атмосферу, знижує престиж військової служби [3, с. 4-5]. Окрім того, як свідчать результати роботи у військах Головної інспекції Міністерства оборони України, професійний рівень керівного складу об'єднань, з'єднань і військових частин залишається низьким, не відповідає вимогам сучасного військового менеджменту; бойова підготовка та робота щодо відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом не стали пріоритетними напрямами роботи командирів і начальників [4, с. 4]. Відзначаються ознаки кризи системи гуманітарного та соціального забезпечення Збройних Сил України, яка не виконує в повній мірі функцій реалізації людського потенціалу, людського фактора якісного виконання положень Державної програми розвитку Збройних Сил України на 2006-2011 роки.

У цих умовах робота об' єднаних органів особового складу та органів з гуманітарних питань спрямовується, насамперед, на організацію заходів зі збереження якісного кадрового потенціалу в процесі скорочення військ, а також на створення нової системи кадрового менеджменту вітчизняного війська, яка має забезпечити ефективне формування і управління кадровою кар'єрою кожного військовослужбовця. На цьому наголосив перший заступник начальника Генерального штабу ЗС України генерал-лейтенант Г.П. Воробйов у ході дводенного збору начальників органів особового складу Збройних Сил України та заступників командирів частин з гуманітарних питань, що відбувся у Національній академії оборони України 28 лютого - 1 березня 2007 року [5, с. 4].

Одним з перших організаційних кроків на шляху створення такої принципово нової системи кадрового менеджменту в Збройних Силах України власне й стало об'єднання в 2006 році структур з гуманітарних питань та особового складу від стратегічного до оперативно- тактичного рівнів. Таким чином, створено передумови для більш тісної інтеграції кадрової, гуманітарної та соціальної політики в Збройних Силах України, їх координації. Ефективна реалізація зазначених передумов у практичній площині значною мірою залежить від чіткого розуміння особливостей та переваг кадрового менеджменту як перспективної управлінської моделі для сучасної військової організації, його принципових відмінностей від традиційної практики кадрової роботи. Чітка, науково обґрунтована концепція роботи з людськими ресурсами повинна бути врахована також при вирішенні подальшої долі існуючих на сьогодні у військових частинах та закладах структур з гуманітарних питань, очолюваних відповідними заступниками командирів (начальників).

На відміну від традиційної роботи переважно обліково-реєстраційного характеру, концепція «кадрового менеджменту» або «менеджменту людських ресурсів», сформована в 60-70 роки ХХ століття, розглядає людину як наріжний камінь всієї системи управління, а людський фактор - як стратегічний фактор забезпечення ефективного функціонування організацій у динамічних і складних умовах сучасного світу.

Передбачаючи інтеграцію соціальної та кадрової політики в єдину політику організації, кадровий менеджмент спрямовується на забезпечення потреб організацій у кваліфікованих кадрах та ефективне їх використання на засадах самореалі- зації кожного працівника в рамках відповідної організації.

У філософії кадрового менеджменту (менеджменту людських ресурсів) саме співробітники є найціннішим капіталом організації, який необхідно берегти й примножувати [6, с. 7-8]. Це принципове положення ефективної сучасної кадрової політики дає підстави говорити про необхідність інтеграції кадрової, гуманітарної та соціальної політики в діяльності сучасних Збройних Сил України на етапі їх реформування, розвитку та професіоналізації. Таким чином, забезпечується реалізація комплексного та системного підходів у роботі щодо розвитку людських ресурсів, активізації «людського фактора».

При цьому комплексний підхід у роботі з людьми передбачає врахування організаційних, економічних, соціальних, гуманітарних, психологічних, правових, технічних, педагогічних та інших аспектів у їх сукупності та взаємозв'язку з провідною роллю соціально-економічних факторів.

Системний підхід відображає врахування взаємозв'язків окремих аспектів роботи з людьми і полягає в розробці кінцевої мети, визначенні шляхів її досягнення, створенні відповідного механізму