УДК 364.05

Хижняк Лариса Михайлівна, доктор соціологічних наук, професор кафедри прикладної соціології Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Коло наукових інтересів: соціологія організацій та управління, соціальна політика

РОЛЬ МІЖНАРОДНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ У НАЦІОНАЛЬНІЙ КОНСОЛІДАЦІЇ

У статті з'ясовуються особливості впливу міжнародних організацій на процеси національної консолідації. Автор доводить, що національна консолідація в поліетнічному суспільстві реалізується перш за все через соціальну консолідацію, яка передбачає відповідну глобальну соціальну політику. В забезпеченні соціальної консолідації в сучасному українському суспільстві все вагомішу роль почали відігравати соціальні проекти, які реалізуються за допомогою міжнародних організацій. Місія міжнародних організацій буде позитивною, якщо їх діяльність відповідатиме певним критеріям.

The peculiarities of influence of international organizations on the processes of national consolidation have been outlined in the article. The author shows that the national consolidation in the multinational society are realizing through social consolidation that based on global social policy. Social projects that were realizing with the help of international organizations are important in the processes of national consolidation in the modern Ukrainian society. Mission of international organizations will be positive if their activity corresponds with certain criteria.

Забезпечення політичної, культурної і соціальної єдності українського суспільства передбачає пошук моделі консолідації, яка б базувалася на демократичних цінностях і відповідала очікуванням громадян. Корегування векторуа соціального й етнополітичного розвитку суспільства до більш консенсусних європейських варіантів розвитку передбачає використання ресурсу міжнародних організацій, здатних підвищити консенсус і злагоду.

Ідея національної консолідації в нашому суспільстві перейшла з розряду теоретичної в практичну площину й завдяки прийняттю Закону України "Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої) [ 1 ]. В Європейській соціальній хартії визнається, що сторони, які її підписали, метою своєї політики визнають досягнення таких умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права людини та відповідні принципи незалежно від статі, раси, національності тощо. Реалізація положень цієї хартії вимагає теоретико-методологічних і методичних розробок, які б слугували підгрунтям соціальної політики, спрямованої на національну консолідацію українського суспільства. Наразі актуалізується також вивчення співвідношення соціальної й національної консолідації українського суспільства, зважаючи на те, що в Україні в цьому питанні є значні проблеми, зокрема, існує суперечливе прагнення, "з одного боку, консолідувати всіх громадян України незалежно від етнічної приналежності в українську громадянську націю в цілому й водночас, з іншого боку, забезпечити переважну консолідацію у випереджальному порядку громадян України, що належать насамперед до української етнічної групи" [2, с. 135-136].

Соціологічні дослідження, проведені соціологами останніми роками, фіксують в українському суспільстві низьку оцінку громадянської ідентичності, амбівалентність політичних уподобань, низький рівень довіри до влади, тенденцію ізоляціонізму серед окремих етносів, низький рівень задоволеності життям [3, с. 445-459.], що стримує процеси національної консолідації. Серед механізмів, котрі забезпечують національну консолідацію суспільства, особливе місце посідають міжнародні організації, комплексне дослідження ролі яких до цього часу вітчизняними науковцями не проводилося.

Мета статті - з'ясувати особливості впливу міжнародних організацій на процеси національної консолідації.

Численні спроби розробки типології, класифікації і навіть таксономії організацій призвели лише до визнання фахівцями з питань організації та управління того, що "всі організації мають характеристики, які дозволяють віднести їх до одного типу соціальних явищ", вони також "мають низку спільних характеристик, які роблять їх особливим суб'єктом" [4, с. 60. 74]. Відомий дослідник соціальних організацій А.Етціоні у праці "От империи к сообществу: новый подход к международным отношениям" (2004) ставить низку питань стосовно поширення впливу міжнародних організацій на світові й національні процеси. Зокрема, дослідник справедливо вказує на те, що міжнародні неурядові організації, а також транснаціональні неофіційні структури та громадські рухи виступають "основним постачальником блоків для будівництва нової глобальної архітектури" [5, с. 206 ], тобто роблять тим самим посередній внесок у вирішення проблем міжнародної безпеки, допомагають пом'якшенню деяких проблем. У той же час залишається важливим питання: "Яку роль міжнародні неурядові організації можуть взяти на себе і наскільки самостійною (в повному сенсі цього слова) є їх діяльність?" [5, с. 212]. Відкритим, на наш погляд, залишається й питання стосовно ролі міжнародних організацій у національній консолідації поліетнічних суспільств, які мають соціально-економічні негаразди у вигляді критичного рівня соціального розшарування та високого рівня невдоволення певними етносами можливістю реалізації своїх прав і свобод.

Разом з тим слід погодитися з думкою про те, що в сучасному світі, який глобалізується, "діяльність міжнародних організацій за своєю суттю відкриває дорогу процесам глобалізації на національному й міжнародному рівнях" [6. c. 69]. Активно обговорюється науковцями роль неурядових організацій (у тому числі міжнародних) у формуванні та розвитку громадянського суспільства. Заслуговує на увагу класифікація таких організацій за видами їх діяльності, а саме: філантропія (форма благочинної діяльності; посередництво (надання послуг іншим організаціям, представницькі функції); мобілізація (визначення фінансових надходжень і добровольців для виконання проектів); соціальна солідарність (надання допомоги цільовій аудиторії); зміна (діяльність з метою зміни поведінки або свідомості); самовираження (діяльність з метою висловлення власної позиції посеред інших) [7, с. 74]. Перелік задекларованих видів діяльності неурядових організацій дає підстави стверджувати, що ці організації головним чином покликані вирішувати соціальні проблеми, тобто впливають на рівень соціальної консолідації суспільства, в якому реалізуються їхні проекти.

Яку роль у механізмі національної консолідації відіграють соціальні програми, в