УДК 314.15

Хома Н.М., Національний університет "Острозька академія"

Демографічна політика як напрямок діяльності соціальної держави

У статті розглядаються основні демографічні тенденції в різних регіонах планети, окремих регіонах Європи. Порівняно держави світу за різними демографічними параметрами. Звернено увагу на основні відмінності у демографічних процесах в різних регіонах.

In article the main demographic tendencies in various regions of the planet, separate regions of Europe are considered. Comparison of the states of the world behind various demographic parameters is carried out. The attention to the main differences in demographic processes in various regions is inverted.

Сьогодні особливо гостро відчувається потреба враховувати демографічні тенденції та перспективи розвитку населення, приймаючи політичні рішення. Демографічна ситуація відіграє далеко не останню роль серед чинників, які впливають на соціально- економічний розвиток держави. Демографічні дослідження є базою для оцінки обсягів пропозиції робочої сили, попиту на товари та послуги, масштабів антропогенного

навантаження на територію тощо.

Знання демографічних процесів

(народжуваності, смертності, міграції) необхідне для здійснення ефективної комплексної соціальної політики сучасної держави. Для України (з такими рисами демографічної ситуації, як падіння народжуваності, ріст смертності, зменшення міграційного сальдо, трансформація вікової структури у напрямку збільшення питомої маси осіб старших вікових груп [1]) важливим є вивчення зарубіжного досвіду здійснення демографічної політики, вивчення тенденцій у цій царині. Знання зарубіжного досвіду важливе при реалізації поставлених у демографічній сфері завдань, визначених, наприклад, Указом Президента України "Про заходи щодо заохочення народжуваності в Україні" [2] та іншими нормативно-правовими документами.

Тематиці демографічних процесів присвячено чимало публікацій. Зокрема, можна виділити розробки учених Ради з вивчення продуктивних сил НАН України, Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров'я України, українських дослідників С. Білянського, С. Вегери, Е. Лібанової, О. Палій, А. Позняка, І. Прибиткової, В. Скуратівського,

Г. Старостенко, В. Стешенка, А. Хахлюк, П. Шевчук та ін. Внесок у розробку проблематики вносять такі російські дослідники, як А. Вишневський, О. Захарова, Л. Рибаковський, Н. Тарасова та ін. Ця проблематика широко розробляється Центром демографії та екології людини Інституту народногосподарського прогнозування РАН, Центром соціальної демографії (Росія), Фондом ООН з народонаселення, науковими установами держав світу. Проте вітчизняною наукою практично не здійснювався порівняльний аналіз демографічної політики у державах світу, не застосовується порівняльний метод до таких досліджень, відсутній аналіз політики, яку уряди вважають за доцільне здійснювати у своїх державах щодо темпів зростання населення.

Цілями статті є аналіз демографічних тенденцій у різних регіонах планети, Європи,

до невпинного зменшення, особливо у європейських державах, кількості дітей, народжених однією жінкою. За винятком Туреччини, Албанії, Грузії, усі європейські держави мають низьку народжуваність, при якій жінка народжує в середньому менше 2,1 дитини (рис. 1).

Падіння народжуваності почалося у Західній та Північній Європі, за ними послідували держави Південної Європи і, нарешті, держави Центральної та Східної Європи, де демографічна криза набрала обертів у дев'яності роки. У Західній Європі після показ демографічних тенденцій як у окремих державах, так і в окремих групах держав, напр., країнах Північної Європи, країнах Центральної та Східної Європи. Поставлено завдання порівняти держави світу за такими параметрами, як малюкова смертність, середньорічні темпи природного приросту населення, середньорічні темпи міграційного приросту населення, очікувана тривалість життя та ін.

Насамперед, доцільно відзначити тенденцію

періоду падіння народжуваність

стабілізувалася, Північна Європа пережила невелике піднесення. Особливо низькою є народжуваність у Литві, Болгарії, Чеській Республіці, Іспанії, Італії, східнонімецьких землях. На сьогодні у європейських державах немає ознак нового підйому народжуваності (табл.1). У тих із них, де народжуваність була низькою, народжуваність досить давно залишається стабільною, а спад спостерігається у тих державах, де вона утримувалася на дещо вищому рівні. Зростання народжуваності у країнах Північної Європи, очевидно, виявилося тимчасовим [3].

У другій половині XX ст. значно скоротилися середньорічні темпи природного приросту населення. Найвідчутніші зміни у напрямку зменшення приросту спостерігаються в Україні, у Росії, державах Прибалтики, а тенденції до зростання народжуваності, окрім держав третього світу, зберігаються у

Австралії, Новій Зеландії, Ірландії, Канаді та деяких інших державах.

Показником ефективності демографічної політики є й коефіцієнт малюкової смертності (табл. 2). Аналіз за цим показником європейських країн показав зниження цього

типу смертності у порівнянні з 60-70-ми рр. XX ст., проте і сьогодні держави континенту істотно різняться за її масштабами. Найнижчі показники у державах Північної Європи, найвищі - у державах Центральної та Східної

Європи.

Практично у всіх розвинутих державах відзначено зменшення природного приросту населення (табл. 3, 4). Найвиразніше ця тенденція проявляється у Білорусі, Росії,

Болгарії, в Україні.

При здійсненні комплексної соціальної політики необхідне урахування такого демографічного показника, як очікувана тривалість життя. Такий прогноз особливо важливий з огляду на тенденції постаріння населення та необхідності перебудови пенсійних систем. Тривалість життя різниться як за статевою ознакою, так і у різних державах, що видно навіть на прикладі групи незалежних держав колишнього СРСР (табл. 5).

Демографічні тенденції практично в усіх державах СНД - тривожні. Наведемо два приклади - Білорусі та Азербайджану:

якщо у 1990 р. у Білорусі народилося 145 тис. осіб, а померло 109 тис., то у 2002 р. народилося 88,7 тис., а померло 146 тис. Без дієвих заходів населення Білорусі до 2050 р. може скоротитися вдвічі;

за останні 10 років народжуваність у Азербайджані знизилася з 24 до 14