УДК 32.01:303.442.3

Беззуб'як М.Й., Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України

Політико-теоретичні імплікації контент-аналізу

Наведена стаття присвячена розгляду поняття контент-аналізу, його методологічного аспекту, розглядаються політико-теоретичні імплікації контент-аналізу.

The article is dedicated to consideration of concept of content-analysis, its methodological aspect, political theoretical implications of content-analysis are considered.

Політична теорія є наскрізною стосовно всього процесу політологічного пізнання, найприкладніші аспекти якого об'єктивно відсилають до тієї чи іншої теоретичної формації або "світу теорій" загалом. Трапляється, що навіть один факт політичного життя може якщо не породити, то, принаймні, "викликати" величну теоретичну будову. Крім того, практична та об'єктивна політика, значною мірою, є об'єктивацією всього спектру політичних знань, в тому числі, найабстрактніших. Політичні філософи завжди пояснювали світ політики, котрий завжди змінювався і перебудовувався на підставі їх ідей. Адже покликання філософа та теоретика витлумачувати, а практичного діяча змінювати. Через те важко погодитись з тією історико-ідейною тезою, що одного дня в Історії з'явилась доктрина, яка перевернула соціальний універсум, в той час як попередні його лише пояснювали. До речі, варто зауважити, що вплив лібералізму на той соціальний Модерн, в якому ми приречені жити, не набагато переважає вплив марксизму, обидві ж ці доктрини всією своєю дієвістю, раціональністю і тимчасовими успіхами не можуть затьмарити історичного значення доктрини фашизму і націонал-соціалізму. Світ політичних теорій завжди співіснував зі світом реальної політики, розростаючись і поволі справляючи цим дужчий вплив. В цьому сенсі XIX ст. стало лише переломним часом, коли

Ідейний світ революційно "увірвався" в універсум політичної практики.

Всі ці викладені вище ідейно-історичні міркування знаходять особливе підтвердження в процесі прикладних політологічних досліджень, пов'язаних із застосуванням того чи іншого методу. Послідовне докладення останнього об'єктивно порушує низку політико-теоретичних питань і так само об'єктивно "втягує" прикладника-політолога у світ політичної теорії. Візьмемо метод контент- аналізу. Здавалося б, йдеться про суто практичний засіб політологічного дослідження. Саме такими й були первинні і панівні визначення цього методу. Так, Берельсон визначає контент-аналіз як "...набір систематичних, повторюваних прийомів, призначених для "стискування" значної кількості слів текстових масивів у менші змістові категорії, ґрунтуючись на експліцитних правилах кодування" [1]. Дещо ширше визначення пропонує О. Холсті. Він визначає контент-аналіз як "...будь-яку техніку для здійснення висновків на основі об'єктивно і систематично проаналізованих характеристик повідомлення" [2], що дає змогу розширити сферу застосування методу вже до аналізу не тільки текстових масивів, але й інших видів повідомлень - малюнків, відеосюжетів, жестів. Подібного визначення дотримуються вже сучасні автори Мангейм і Річ, котрі визначають контент-аналіз як "систематичне числове опрацювання, оцінку та інтерпретацію форми і змісту інформаційного джерела". Цікаве визначення методу пропонує сучасне джерело: веб-енциклопедія "Writing@CSU". На думку авторів цього видання: "контент-аналіз є дослідницький інструмент для визначення присутності концепті? в межах одного тексту або множини текстів" [3].

Однак, майже паралельно (або трохи згодом) почала зароджуватись політико-теоретична "підозра", що йдеться про щось більше. Прикметним, в цьому сенсі, є напівжартівливе зауваження А. Здравомислова, котрий визначив контент-аналіз як "науково обґрунтований метод читання поміж рядків". В 1969 р. під впливом "кризи" кількісних методів контент-аналітичних досліджень Хайєс стверджував: "Зміст повідомлень має аналізуватися з урахуванням попереднього контексту, а також у тісному взаємозв'язку самого повідомлення та попередньої інформації вже відомої його відправнику та адресату" [4]. Все ж таки варто погодитись з висловлюванням "класика" контент- аналізу Г. Лассуела, котрий ще в 1952 р. зауважив: "немає підстав для використання контент-аналізу до тих пір, поки відповіді на запитання, котрі нас цікавлять, ми можемо отримати за допомогою кількісних методів" [5].

Безперечно, контент-аналіз вдосконалювався як суто технічний засіб і нині в світі існує 34 комп'ютерні контент-аналітичні системи; 16 систем якісного аналізу даних; 15 систем управління текстовими ресурсами (з яких контент-аналітики активно використовують не більше шести); одна система контент-аналізу зовнішньополітичних подій (розроблена винятково для аналізу коротких повідомлень агентства Рейтерз). Всі ці контент-аналітичні системи - самодостатні, вони не мають спільної та уніфікованої теоретико-методологічної бази, що унеможливлює формування нових подібних систем, перетворюючи кожну з них на унікальний витвір ситуаційного аналізу. Формування єдиної теоретико-методологічної бази дасть можливість створювати нові контент-аналітичні системи, водночас предметне специфіковані і морфологічно споріднені. Таким чином, спільна теоретико- методологічна база, слугуватиме підґрунтям для появи багатьох прикладних контент- аналітичних систем. Робота винятково над вдосконаленням методу не принесе нічого окрім його удосконалення, тобто відфільтровування окремих деталей, підвищення достовірності і точності результатів, спрощення і полегшення у використанні. Натомість, глибокий теоретико- методологічний пошук, хай і спричинений суто технічними завданнями, може призвести до вагомих наукових результатів.

Паралельно з технічним удосконаленням контент-аналізу зринали фундаментальні політико-теоретичні та теоретико- методологічні питання безпосередньо пов'язані із практичним застосуванням цього метода. Одне з таких ключових питань формулювалося як: Чим є контент-аналіз? Технікою, методом чи методологією? Аналіз останніх публікацій з проблематики текстового аналізу засвідчує зміщення наголосу в контент-аналітичних дослідженнях саме на методологічний аспект. Однозначної відповіді на це питання не існує, а контент-аналіз варто вважати методом із суттєвими теоретико-методологічними імплікаціями. Головне, що містить в собі ця компромісна відповідь, є повернення чи перенавернення прикладника контент-аналітика у світ політичної теорії. Адже якщо говориться про "теоретико-методологічні імплікації", то природним є наступне питання про їх зміст.

На