підставі трьох теоретико-методологічних традицій європейського і світового суспільствознавства - марксистської, позитивістської, раціоналістичної, уособлених відповідно великими постатями К. Маркса, Е. Дюркгейма і М. Вебера - виокремлюються три основні парадигми контент-аналізу: якісна історико- діалектична, кількісно-бігевіористська, веберіансько- раціоналістична. Контент-аналіз суспільних відносин, захоплених масовими історичними зрушеннями революційного характеру, краще здійснювати на основі марксистської (якісно історико-діалектичної) парадигми. Для аналізу громадської думки більш придатна позитивістська (кількісно-бігевіористська) парадигма, а найпридатнішою сферою застосування веберіанської методологічної версії контент-аналізу є, передусім, аналіз документів. Загалом, йдеться про повернення в сучасну політичну науку теоретико-методологічного доробку класичної соціології, затьмареного духом біхевіоризму. Хоча саме цей доробок є наріжним каменем сучасного суспільствознавства і політології. Блискучі діалектичні формули марксизму; великі та універсальні дюркгеймівські методологічні рецепти та наддосконалі і вичерпні емпіричні розвідки цього великого соціолога; нарешті, надпотужний пізнавально-формалістичний потенціал веберіанства: все це становить неоціненний скарб сучасної соціальної науки і політології зокрема. Саме в контексті і з позицій веберіанської парадигми пропонується найширше визначення контент-аналізу як з'ясування внутрішніх смислів, котрі стоять за зовнішніми фактами суспільно-політичного життя. Прикметно, що дослідження сучасного методу контент-аналізу нагадало нам про велику Традицію, продемонструвало необхідність поєднання Традиції та Інновації в суспільствознавстві (й політології, зокрема). Причому, відродженню Традиції посприяла саме технологічна (на рівні
прикладного методу) інновація.
Однак, річ не лише у виокремленні трьох парадигм контент-аналітичного дослідження. Річ у гносеологічному чи, навіть, онтологічному переміщенні контент-аналітика зі сфери політико- аналітичної практики до сфери політичної теорії. Відбувається щось на зразок зворотної проекції, коли заглиблення у практику відсилає до високої теорії. Безперечно, виникатимуть все нові і нові політико-практичні завдання контент-аналізу, який під їх впливом вдосконалюватиметься технічно, однак, незмінним залишиться об'єктивний механізм "подвійного заглиблення", коли контент- аналітик заглиблюючись в політичну практику паралельно заглиблюватиметься в політичну теорію.
Вже в суто теоретичному сенсі застосування методу контент-аналізу порушує одне з ключових питань соціальної науки - питання про природу соціальної реальності. Власне цей метод нагадує всім суспільствознавцям і політологам про її онтологічну дуальність. Мається на увазі двомірність суспільних відносин, їх посутня ідеально-реальна будова, тобто складеність мотивами і діями (подіями, вчинками). Інакше кажучи, суспільна взаємодія складається з ідеально-мотиваційного комплексу і фактів суспільного життя. І саме завданням контент-аналітика є простеження, які смисли перебувають за реальними подіями. Таким чином, і сам контент-аналіз стає одним з різновидів "розуміючої соціології", її прикладним відгалуженням. В цьому сенсі, найпридатнішим визначенням даного методу є "смислопошук". Такої ж думки про призначення контент-аналізу дотримуються й співробітники Інституту соціальних і політичних досліджень ZUMA, котрі неформально визначають цей метод як "викопування смислу" і саме в цьому вбачають його призначення [6]. Таким чином, ідейно- історичне коло, започатковане М. Вебером у його вченні про соціальну дію, продовжене феноменологічною соціологією і соціологією знань А. Шютца, П. Бергера, Т. Лукмана замикається практиками контент-аналізу, котрі перетворюються на практиків "смислопошуку", які наслідують високотеоретичну "парадигму осмисленості". Саме в контексті цієї парадигми метод контент-аналізу протистоїть суто механістичному системному методу, переважаючи останній своєю гуманістичністю - дослідницькою увагою до смислів та мотивації соціальної дії. Він дає можливість
ЛІТЕРАТУРА
Berelson В. Content Analisys in Communication Research. - Glencoe, 111: Free Press, 1952.
Holsti O.R. Content Analysis for the Social Sciences and Humanities. - MA: Addison-Wesley, 1969. - P. 14.
http://wruting.colostate.edu.
Hays D. Linguistic Foundations for a Theory of Content Analysis // The Analysis of Communication Content. - N.Y.: John Wiley & Sons Inc., 1969. - P. 65.
Lasswell H., Lerner D., Pool I. de S. The comparative study of symbols. - Stanford, Stanford University Press, 1952. - P. 45.
Alexa M. Computer-assisted text analysis methodology in the social sciences.—ZUMA, 1997. - P. 13.