це перший крок до реалізації законодавчо закріплених прав. По-друге, в радянському визначенні акцентується увага на важливому та актуальному для нашого часу моменті, а саме: направлення на роботу. Забезпечення цього права дає можливість розв'язати декілька проблем. Якщо молоді спеціалісти будуть направлятися на роботу (в адміністративному порядку чи в порядку договору з роботодавцем), це гарантуватиме їм перше робоче місце за спеціальністю. Такий порядок суттєво впливатиме на зменшення кількості безробітних серед цієї категорії, а також регулюватиме баланс між пропозицією та попитом на робочу силу на ринку праці.
Молоді спеціалісти, як окрема соціальна група, з одного боку, мають певні соціальні переваги: вони, як правило, більш освічені, володіють новими професіями і технологіями, є носіями нового способу життя. З іншого боку - вони ж характеризуються наявністю у них типових загальних соціальних проблем, які пов'язані з «життєвим стартом» - отриманням освіти, початком трудової діяльності, проблемами професійного росту. Саме ця особливість молодих спеціалістів як соціальної групи спричинює їх соціальну вразливість.
Розглянемо зміст поняття «соціальна вразливість». Так, за М. Басовим, соціальна вразливість - це недоступність для певних категорій населення соціальних послуг, необхідних для нормального соціального становлення особистості, збереження і досягнення нею відповідного соціального статусу, життєвого самовизначення та продуктивного розвитку, що покладає на суспільство додаткові моральні й економічні обов' язки, ставить у центр уваги ідею захисту [8, с. 49].
Детальніше ознайомимося з негативними причинами та проявами соціальної вразливості молодих спеціалістів. Найперша складність - це перше робоче місця для випускника. Його наявність задекларована у законодавстві, але не гарантована у реаліях ринкової економіки. Молодим спеціалістам, насамперед тим, які навчалися за державним замовленням і не були працевлаштовані в установленому порядку, доводиться витримувати складну конкуренцію за місце праці як зі своїми ровесниками, так і з тими, хто має значний досвід роботи, але з різних причин опинився без роботи або працює не за фахом.
Соціальна вразливість молодих спеціалістів зумовлена й низкою інших обставин. Так, роботодавці, незалежно від сектору економіки, висувають типову вимогу до претендентів на вакантні посади - досвід роботи. Керівники держустанов вимагають наявність стажу державної служби (здебільшого - 3 роки), чи, як виняток - стажу роботи за фахом [1, с. 21-22]. А де вони, ті досвід і стаж, могли взятися у вчорашнього випускника, навіть перспективного, з «червоним» дипломом?
Роботодавець у ринкових умовах вимогливий і підходить до претендентів на вільне робоче місце із суворими критеріями щодо знань, умінь та практичного досвіду, які постійно зростають. Він бажає отримати не просто дипломованого спеціаліста, а кваліфікованого працівника, який забезпечить повноцінну віддачу, дасть можливість отримати класичну «додану вартість» робочої сили [11, с. 12].
Інша проблема, з якою стикаються молоді спеціалісти - це проблема взаємодії ринку праці та ринку освітніх послуг, яка є важливим та актуальним питанням сьогодення, без вирішення якого неможливе формування якісно нової робочої сили, забезпечення кваліфікованими кадрами економіки країни. Поки що маємо дисбаланс між спеціальностями навчальних закладів та спеціальностями, які справді є необхідними на ринку праці, в результаті чого - безробіття одних спеціалістів і нестача інших.
Відомий український фахівець Т. Петрова звертає увагу на такі основні причини дисбалансу на українському ринку праці в його молодіжному сегменті:
низький рівень поінформованості абітурієнтів, студентів та випускників шкіл про стан і динаміку ринку праці та попит на конкретні спеціальності;
вибір «престижних» спеціальностей без урахування реальних можливостей працевлаштуватися після закінчення навчання [7, с. 5].
Так, щодо першої причини, то й справді у більшості шкіл системна профорієнтаційна робота практично не ведеться. А щодо другої, то, обираючи професію на підставі особистих або батьківських уподобань, молода людина часто не розуміє, що престиж професії не є свідченням про попит на неї.
Головна гарантія працевлаштування молодих спеціалістів, яка відрізняє їх від іншого працездатного населення, - це надання першого робочого місця молодим спеціалістам, підготовка яких здійснювалася за державним замовленням. Дана гарантія затверджена Кодексом законів про працю, «Порядком працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням» від 22 серпня 1996 р., Законом України «Про забезпечення молоді, яка отримала вищу або професійно-технічну освіту першим робочим місцем з наданням дотацій роботодавцю» від 4 листопада 2004 р., а Постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.2008 р. № 223 затверджено Перелік професій (спеціальностей), згідно з яким буде надаватися дотація.
Як же «працює» механізм працевлаштування молоді на дотаційні робочі місця, який прописано Законом України «Про забезпечення молоді, яка отримала вищу або професійно-технічну освіту першим робочим місцем з наданням дотацій роботодавцю»? Дотація надається тоді, коли роботодавець забезпечує молодого фахівця першим робочим місцем за направленням державної служби зайнятості. Така форма роботи є обопільно корисною - як для випускника, якому протягом двох років гарантується робоче місце, так і для роботодавця, котрий не витрачатиме кошти підприємства на його зарплату [2, с. 44]. Це перші вагомі кроки, здійсненні державою для того, щоб молодь не шукала щастя на чужині, а залишалася працювати на Україні.
За словами директора Кіровоградського обласного центру зайнятості, це дієвий механізм працевлаштування спеціалістів, але лише тих, котрі здобули робітничі професії, що чітко обумовлені Переліком професій (спеціальностей), затвердженим урядовою постановою. Це - робітничі спеціальності (маляр, муляр, електрогазозварник, слюсар-ремонтник, фрезерувальник,