УДК 339.9 (477)

Вузька О.П., Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України

Україна - ЄЕП. Чого очікувати ?

У статті визначається відповідність положень Угоди про формування Єдиного економічного простору Конституції та законодавству України. Підкреслюється єдність східного та західного вектора розвитку економіки України.

The article determines the correspondence of To Constitution and of Ukraine. It shows the community the east and the west directions of transformation of Ukraine economy.

Глибинні причини дезінтеграційних процесів, що відбувались і в значній мірі продовжують відбуватись на пострадянському просторі, є, в першу чергу, наслідком нераціонального формування міжреспубліканських зв'язків, які за часів радянської планової економічної системи не завжди створювалися з урахуванням економічної доцільності. В період становлення ринкової моделі економік країн СНД це призвело до руйнівних наслідків, масштаби яких свідчать про необгрунтованість сподівань окремих політичних і економічних кіл на автоматичний прискорений розвиток реінтеграційних процесів у найближчому майбутньому. Однією з головних причин зазначеного можна вважати різке підвищення раніше штучно занижених цін на сировину та енергоносії, яке в ринкових умовах функціонування економік зробило нераціональною значну частину традиційних товаропотоків, посилило відцентрові процеси в пострадянських країнах та активізувало суб'єктами господарювання пошук нових торговельних партнерів за межами кордонів колишнього Радянського Союзу.

Структурна незбалансованість економічних систем країн СНД, особливо колишніх периферійних республік, об'єктивно звужує можливості розвитку інтеграційних процесів між ними, посилює тенденцію відновлення економічних зв'язків з промисловим центром, представленим переважно Росією. Це, з одного боку, породжує сподівання на автоматизм у процесі відновлення обсягів економічних зв'язків між колишніми радянськими республіками, проте з іншого, наштовхується на антиімперські настрої молодих суверенних держав, провокує загальне ускладнення розвитку реінтеграційних процесів у рамках СНД.

Небажання окремих політичних кіл рахуватися з об' єктивним характером глибинних причин дезінтеграції, нерозуміння того, що розвиток взаємовигідного співробітництва лежить переважно в площині економіки, а не політики, спроби нав' язування створення наддержавних структур, часто всупереч положенням національного законодавства, для встановлення обов' язкових для всіх правил поведінки вже на перших етапах інтеграції - все це не стільки прискорює, скільки стримує відновлення господарських зв'язків.

Спроби зловживання залежністю партнерів та їх зацікавленістю у збереженні традиційних відносин, прояви економічного і політичного тиску, намагання перекласти тягар власних, і не тільки економічних, проблем на плечі сусідів за рахунок впровадження винятків з режиму вільної торгівлі, дискримінаційного митно- тарифного режиму, введення кількісних обмежень на експортно-імпортні операції було і залишається вагомою перешкодою на шляху реінтеграції країн СНД.

Стає очевидним, що бажання прискореного відновлення традиційних економічних зв'язків у колишніх масштабах не має підгрунтя, оскільки значна частина товаропотоків не може бути відновлена з причин економічного характеру.

В суспільстві визріла думка, що розвиток реінтеграційних процесів у рамках СНД потребує пошуку балансу взаємних інтересів, а не відстоювання односторонніх переваг і спекуляції на реально існуючих проблемах з метою вирішення не стільки економічних, скільки політичних проблем. Відхід від такої практики стає першочерговою умовою створення на пострадянському просторі спільного промислового комплексу, що базується на засадах врахування інтересів кожного учасника.

Політика України періоду незалежності в сфері зовнішньоекономічної політики характеризувалась відсутністю чітко визначених стратегічних пріоритетів розвитку, цілеспрямованих зусиль по реформуванню економіки, підвищенню її конкурентоспроможності внаслідок акцентування уваги переважно на поточних проблемах. Таке становище закріплювало нейтральну геоекономічну орієнтацію України та зумовлювало в цілому стихійний розвиток інтеграційних процесів як у напрямку пострадянських країн, так і в напрямку міжнародних економічних структур. Реальні ознаки щодо визначення вектора руху відслідковувались переважно в сфері законодавства, яке поступово становиться адаптованим до норм і правил, за якими живуть країни з розвиненою економікою. Так, зокрема, значними кроками в формуванні сучасного законодавства в сфері зовнішньоекономічної діяльності стало прийняття так званого "антидемпінгового кодексу", нового Митного тарифу.

Аналіз процесів, які відбуваються у сфері зовнішньоекономічних зв'язків України, свідчить про те, що їх стан, розвиток та ефективність у найближчому майбутньому має визначатися співвідношенням двох різнонаправлених складових. Такими складовими є інтеграція національної економіки в світову систему поділу ринків товарів, послуг, капіталів, робочої сили та розвиток реінтеграційних процесів на пострадянському економічному просторі. Існування на перший погляд альтернативних шляхів розвитку може, в тактичному плані, певною мірою загострювати проблему вибору пріоритетних напрямків та перспектив еволюції економіки України. Проте в стратегічному, за певних умов, може і повинно стати частиною загальної тенденції формування єдиного світового ринку.

Реальні тенденції та можливі сценарії розвитку інтеграційних процесів, а не позбавлені економічного обгрунтування політичні міркування, і повинні прийматись до уваги при визначенні доцільності окремих кроків на шляху розвитку зовнішньоекономічних зв' язків з пострадянськими республіками та іншими країнами світу. Непорозуміння з цього питання зумовлені надмірною політизацією проблеми вибору пріоритетного напрямку руху, відсутністю зваженого прагматичного підходу та чіткого розмежування між поточними, середньо- і довготерміновими інтересами. Останні повинні грунтуватись на усвідомленні неминучості інтеграції економіки України та інших пострадянських республік у світове господарство.

Прагматичний підхід до вибору більш доцільних напрямів розвитку інтеграційних процесів з урахуванням об'єктивних соціально- економічних умов функціонування господарського комплексу України як складової світової економіки не тільки не виключає, а й передбачає потребу підтримки та розширення взаємовигідних економічних зв' язків з колишніми радянськими республіками, в тому числі Російською Федерацією. Однак зацікавленість у збереженні господарських зв'язків та