З метою усунення штучних перешкод на шляху відновлення ефективних економічних зв'язків 23 лютого 2003 року Главами держав України, Республіки Білорусь, Республіки Казахстан та Російської Федерації було заявлено про намір створення Єдиного економічного простору (ЄЕП). Цей намір, в разі його реалізації, має сприяти подальшому економічному і соціальному розвитку народів, поглибленню багатостороннього економічного співробітництва. Безпосередньо Угода про формування Єдиного економічного простору підписана Президентами держав-учасниць 19 вересня 2003 року. Ця Угода та відповідна Концепція визначають загальні засади, на яких планується базувати співробітництво, реформувати економічні взаємовідносини.

Положеннями Угоди визначено, що під Єдиним економічним простором Сторони розуміють економічний простір, який об'єднує митні території Сторін, на якому функціонують механізми регулювання економік, які ґрунтуються на єдиних принципах і забезпечують вільний рух товарів, послуг, капіталів і робочої сили. Статтею 5 Угоди про формування ЄЕП зазначено, що ЄЕП формується поетапно з урахуванням можливості різнорівневої та різношвидкісної інтеграції.

Зазначимо, що економічною передумовою створення ЄЕП є тенденція до стабілізації економік країн-засновників. Зростання ВВП Казахстану перевищує 9% на рік, зростання ВВП інших країн-учасниць стабільно перевищує 4% [10].

В засобах масової інформації оцінки подій, пов' язаних із створенням ЄЕП, розглядаються з протилежних точок зору, висвітлюються альтернативні погляди на доцільність участі України в цьому економічному угрупуванні. Проте не проводиться аналіз ситуації в контексті існуючої правової бази, немає спроб знайти точки дотику між проблематикою інтеграції України в світове економічне співтовариство і необхідністю активізації економічних зв'язків з найближчими сусідами. Практично немає посилань на законодавство України (за винятком Конституції), яке, в разі необхідності, стане на заваді реалізації політично і економічно неприйнятних для України рішень. Метою цієї статті є спроба висвітлення головних проблем для України в процесі формування ЄЕП, пошук позитивних аспектів з урахуванням об' єктивних процесів у напрямку інтеграції нашої держави до світової економічної системи.

Безпосередньо Угода, в редакції підписаній Президентами країн-учасниць, має рамковий характер. В подальшому має бути прийнята нормативно-правова база формування ЄЕП, що буде регламентувати відносини в окремих галузях і сферах економічного співробітництва. На першому етапі для перетворення Угоди в систему робочих угод необхідна розробка комплексу заходів по 116 напрямках [10].

Узгоджено графік прийняття певних документів у рамках ЄЕП. 2004-2006 роки - створення повноцінної зони вільної торгівлі без винятків та обмежень. 2004-2007 роки - уніфікація діючого законодавства. Після 2007 року - створення єдиного митного тарифу. Підписання угоди про створення єдиного регулюючого органу передбачається в 20072009 роках, її ратифікація - в 2009-2011 роках. Домовленостями передбачено, що перехід до наступного етапу створення ЄЕП можливий тільки за умови виконання домовленостей і позитивних результатів попереднього [10].

Необхідно зазначити, що Верховна Рада України в своїх заявах від 22 травня та 17 вересня 2003 року відзначила, що участь України у формуванні і в подальшому в роботі ЄЕП має здійснюватися в межах і формах, що не суперечать курсу України на європейську і євроатлантичну інтеграцію та мають сприяти якнайшвидшому вступу до Світової Організації Торгівлі (СОТ). При цьому наголошено, що головною метою ЄЕП має бути зона вільної торгівлі без вилучень і обмежень. Угода повинна відповідати Конституції, законам і зобов'язанням України [7].

Мають бути скасовані вилучення та обмеження у взаємній торгівлі у вигляді антидемпінгових, компенсаційних та спеціальних захисних заходів на основі проведення єдиної тарифної і нетарифної політики в сфері зовнішньої торгівлі.

Відповідно до рішень Верховної Ради України Угода підписана Президентом України з застереженням: "Україна братиме участь у формуванні та функціонуванні Єдиного економічного простору в межах, що відповідають Конституції України" [8].

Згідно з Угодою одним з першочергових заходів її реалізації має бути формування зони вільної торгівлі без вилучень та обмежень. Найбільш очікуваним Україною наслідком реалізації першого етапу створення ЄЕП є встановлення загальноприйнятого порядку нарахування і стягнення ПДВ та скасування експортного мита при експорті в Україну відповідних товарів. Сподівання на це є базою офіційної позиції нашої держави. Вирішення цієї проблеми в перспективі може привести до зниження цін або збільшення обсягів поставок російських товарів в Україну. Річний економічний ефект очікується в межах 360 млн. доларів від врегулювання питання ПДВ і 460 млн. тільки від скасування експортного мита на експорт енергоносіїв [10].

Виходячи із статистичних даних щодо торгівлі з країнами-учасницями ЄЕП, Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції проведено розрахунки, згідно з якими прямий позитивний економічний ефект має бути не меншим за 1,2 млрд. доларів США на рік, в тому числі за рахунок збільшення товарообігу [10].

Зрозуміло, що для успішного просування на шляху створення ЄЕП необхідно усунення перешкод у взаємній торгівлі, тобто головними елементами зони вільної торгівлі мають бути:

незастосування експортного мита у взаємній торгівлі;

незастосування будь-яких вилучень і кількісних обмежень;

застосування єдиних, загальноприйнятих принципів стягнення непрямих податків, в першу чергу ПДВ, при виконанні зовнішньоторговельних операцій. Президент України на саміті Глав держав,

що відбувся 23-24 травня 2004 року