Очевидно, що ефективність реалізації ідеї створення ЄЕП із задекларованими цілями буде залежати від дотримання своїх обов' язків кожної із Сторін на кожному етапі формування.

Головною тактичною метою України на шляху інтеграції в світову економічну систему на сьогодні є створення зони вільної торгівлі без винятків і обмежень в рамках ЄЕП і вступ до Світової Організації Торгівлі. Тільки послідовність у діях Уряду і перехід до наступного кроку в створенні ЄЕП після досягнення позитивних результатів попереднього кроку і впевненості в отриманні позитивних результатів у майбутньому може бути запорукою успіху. В іншому випадку - остаточна втрата економічної, а в найближчій перспективі - реальної політичної незалежності, економічне, технічне, технологічне і соціальне відставання від світового локомотиву прогресу.

В даний час, враховуючи, що процес підготовки конкретних угод, які будуть регулювати взаємодію Сторін в окремих сегментах економік, тільки розпочався, в суспільстві існує дві протилежні точки зору на проблему доцільності участі України в ЄЕП. Проте прихильники обох точок зору оперують у своїх оцінках більше емоціями, ніж прагматичним аналізом ситуації, що склалася.

Стає очевидним, що питання участі України в ЄЕП досить заполітизоване, і для об'єктивного розуміння можливих наслідків для нашої держави воно має бути розглянуто з соціально-економічної точки зору.

Прихильники ЄЕП наголошують, що для України головними наслідками зазначеного буде зниження рівня цін на товари, в першу чергу енергоносії, відбудеться значне збільшення товарообігу між країнами- учасницями.

Не підлягає сумніву, що питання встановлення єдиних цін на енергоносії в межах держав- учасниці ЄЕП є одним з найпринциповіших. Для України це питання особливо важливе, враховуючи, що в імпорті з Російської Федерації до України енергоносії займають близько 60% [10]. Проте проблема полягає в тому, що вони поставляються на ринок, в тому числі на ринок України, комерційними структурами, на які вплив держави, в даному випадку Російської Федерації, вкрай обмежений. Підтвердження цьому - події на ринку нафтопродуктів у 2004 році.

В цьому контексті немає гарантій щодо зниження цін на ці енергоносії на ринку України. Скоріше за все скасування вивізного мита на енергоносії та зміна порядку стягнення

ПДВ при експорті товарів з Російської Федерації до України приведе до збільшення доходів російських постачальників при збереженні існуючої форми ціноутворення та рівня цін на ці товари на внутрішньому ринку нашої держави. Зазначимо, що прямі втрати бюджету Російської Федерації від можливого запровадження нею принципу стягування ПДВ без дискримінації по відношенню до України можуть становити біля 800 млн. дол. США (тільки нафта і газ) [10]. В даний час законодавством Російської Федерації не передбачено заходів на компенсацію державним бюджетом зазначених втрат.

З урахуванням викладеного стає зрозумілим, що декларування можливості скасування Росією експортного мита на товари при їх постачанні в Україну, запровадження загальноприйнятого порядку стягнення і повернення ПДВ експортерам може використовуватись певними політичними колами як прапор, не маючи під собою важелів реалізації сподівань на зниження цін і, відповідно, економічного сенсу для України.

Відзначимо, що при обговоренні питання участі України в ЄЕП практично не розглядається проблема еластичності попиту на товари, що не є енергоносіями. Проте з метою формування виваженої позиції нашої держави в питанні визначення формату участі України в ЄЕП доцільно проаналізувати наслідки можливого збільшення поставок в Україну не тільки енергоносіїв, але й усієї можливої номенклатури товарів російського експорту. Без такого аналізу можливо зведення нанівець всієї роботи щодо формування ефективної структури внутрішнього ринку, яка велась протягом останнього десятиліття і яка мала значні успіхи. Також при аналізі цієї проблеми доцільно з' ясувати майбутню долю "антидемпінгового кодексу" як регулятора обсягів імпорту товарів, в тому числі з Російської Федерації, у тому числі при усвідомленні того, що відповідні закони є одними з найбільш досконалих в економічному блоці законодавства України.

Зазначене свідчить, що існує необхідність запровадження моніторингу результатів реалізації всіх домовленостей в рамках ЄЕП з розробкою і запровадженням механізму їх автоматичної відміни в разі невідповідності заздалегідь визначеним критеріям.

Враховуючи, що створення ЄЕП розглядається, як логічне продовження економічної політики відповідних держав у рамках СНД, доцільно спробувати визначати перспективи його розвитку, спираючись на існуючі економічні реалії. Проте без відповіді залишаються питання, чому не спрацьовує в повному обсязі система двосторонніх угод про вільну торгівлю, що, зокрема, об'єктивно заважає

Росії ратифікувати Угоду про створення зони вільної торгівлі з Україною? В цілому, незважаючи на існування низки важливих економічних угод, регулярні заяви урядовців обох країн про наміри поглиблювати економічні

Окреме питання - перспектива створення наднаціональних органів, що можуть обмежувати дії Сторін, в тому числі України, при прийнятті економічних і, можливо, політичних рішень. На думку заступника міністра економіки та з питань європейської інтеграції України А. Бережного, це можливо тільки у відповідності з Конституцією України, у відповідності з застереженням Президента [10]. При цьому необхідно враховувати наступне. В міжнародних економічних відносинах існує шість видів регіональної економічної інтеграції, починаючи від сприятливих