Сучасна українська держава серед багатьох інших проблем має певну проблему з формуванням нової, відповідної сучасному стану суспільства стратегії освіти. Незважаючи на велику низку різноманітних документів [18-22], які покликані спрямувати розвиток освіти та виховання у відповідності до сучасних вимог життя, сьогодні залишаються не до кінця зрозумілими питання про шляхи та засоби вирішення таких важливих її завдань, як формування активного та свідомого громадянина, всіляко підготовленого до участі в господарчому, культурному та політичному житті суспільства.

Ключовими залишаються питання формування громадянської культури членів суспільства, що заснована на демократичних цінностях, свідомій участі в політичному житті, вмінні користуватися легальними засобами і прийомами виборчого механізму для виразу підтримки політичним силам, націленим на реалізацію об' єктивних політичних інтересів більшості суспільства, оскільки саме від цього багато в чому залежить розбудова демократичних, ринкових та гуманістичних засад розвитку українських земель.

На жаль, сучасний стан справ у нашому суспільстві не може не викликати певної тривоги за долю ствердження та розвитку демократичного ладу на українських землях. В першу чергу, турбує негативне ставлення значної частки громадян до демократії як однієї з найважливіших цінностей всієї історії людства. Воно обумовлено сприйняттям багатьох негараздів сьогодення як наслідків становлення демократичного ладу в нашій країні.

У зв' язку з цим характерна наявність серед значної частини громадян протиставлення демократії і порядку. Головною причиною цього є те, що в свідомості значної частини громадян різних вікових груп усе ще домінують уявлення, норми і цінності, властиві тоталітарній культурі. Особливо непокоїть те, що молодь, становлення якої відбувалося вже за часів незалежності, не прагне до формування нових ідеалів і засвоєння демократичних цінностей.

У зв'язку з цим в першу чергу слід звернути увагу на необхідність усвідомлення суб' єктами політичного процесу значущості політичної освіти як своєрідного "компасу" в пізнанні політичного світу та одного з найважливіших чинників стабільності, передбачуваності та керованості нашого суспільства, що знаходиться в перехідному стані побудови демократичного ладу. Політична освіта здатна виступити своєрідним та ефективним механізмом формування сучасного громадянського суспільства та його включення, поруч

з державою, в рішення окремих та глобальних проблем, породжених переходом нашого суспільства до демократичних засад розвитку. Така посередницька роль політичної освіти між процесом пізнання політичного світу та його перетворенням ґрунтується на об'єктивних законах цього світу. Адже свідомо змінювати щось в політичному житті з певною метою можна лише, розуміючи об'єктивний зміст політичного процесу та можливі шляхи і засоби бажаних змін. Життя доводить думку про те, що недостатнім є усвідомлення цих аспектів лише частиною суспільства, для забезпечення ненасильницького реформування політичних відносин необхідна свідома діяльність абсолютної більшості громадян, які, незважаючи на всю суму незручнос- тей, породжених змінами, здатні виступити активними та свідомими учасниками перебу- довчих заходів з метою подолання перешкод на шляху удосконалення взаємовідносин в суспільстві. Загалом, мова йде про певний комплекс цінностей, вмінь та знань громадян, сформованих системою політичної освіти, які забезпечують їм свідому участь і позицію в політичному житті, можливість виокремити власні політичні інтереси та зіставити їх з інтересами інших та всього суспільства. Саме цей комплекс політична наука кваліфікує як політичну культуру громадян.

Таким чином, необхідним є усвідомлення ключової ролі політичної освіти в формуванні сучасної політичної культури громадян нашої держави, яка виступає своєрідною умовою стабільного просування її по шляху демократизації. Реальне, а не декларативне прагнення політичних сил демократизувати суспільне життя повинне спиратися на ґрунтовну та всеохоплюючу систему політико- правової освіти, яка не є якимсь екзотичним елементом всієї системи освіти, а, навпаки, органічно притаманна їй, є невід' ємною складовою її "тіла" і "духу".

Дехто з цього приводу висловлює виправдане занепокоєння про небезпечність використання інструментів політичної освіти і виховання, які здатні, як і раніше, формувати од- нодумство, конформізм та можуть бути використаними політичними силами, які далекі від демократичних цінностей, для нав'язування своїх політичних ідеалів. Безумовно, така небезпека існує. Але при цьому слід звернути увагу на те, що освіта, яка набирає рис ідеологічної обробки, перестає бути освітою і перетворюється на так звану індоктринацію - систему насильницького насадження безаль- тернативної доктрини. Тому коли ми ведемо мову про політичну освіту, ми маємо на увазі використання таких форм та інструментів поширення знання, які спираються, в першу чергу, на глибокі досягнення науки взагалі і політичної, зокрема. Сам зміст наукових по- літико-правових знань є найбільш твердою перешкодою упередженості будь-кого з тих, хто спробує використати заходи політико- правової освіти для нав'язування антидемократичних цінностей, своїх корпоративних цілей. Крім того, система політичної освіти повинна мати відповідні механізми контролю з боку як держави, так і громадськості, які повинні стати певними гарантами об' єктивності процесу політичного просвітництва.

Різноманіття задач, що виникають перед суспільством, вимагає індивідуальної ініціативи, отже, й індивідуальної розмаїтості. Людська індивідуальність стає основою системи суспільних зв'язків у відкритому суспільстві, а її вільний розвиток - необхідною умовою розвитку суспільства. Імперативом системи освіти для відкритого суспільства є розвиток інтелектуальних здібностей, необхідних для активної творчої участі в життєдіяльності суспільства, включаючи допитливість, здатність до критичного аналізу.

Відкрита модель політичної освіти переносить центр