УДК 352

Славко Т.О., Миколаївський державний гуманітарний університет імені Петра Могили

Міжсекторне співробітництво як один з чинників формування громадянського суспільства

Стаття присвячена питанням співробітництва між основними секторами місцевої громади. Це питання розглядається у контексті розбудови громадянського суспільства. Окрему увагу приділено питанню правового забезпечення місцевого самоврядування. Автор аналізує проблеми взаємодії місцевої влади та громадських організацій, а також перспективи та можливості поглиблення міжсекторної співпраці.

The article is devoted to the main issues of cooperation between main sectors of local community. This problem is given in the context of building civil society. Particular attention is paid to legal basis for local self-government. It gives the analysis of the problems of cooperation of local authorities and non-governmental organizations. The author considers prospects and abilities for extending trans-sectoral cooperation. Political analysis is made on the basis of current materials and research methods.

ПРОЦЕС переходу до демократії торкається всіх рівнів суспільного життя. Ці проблеми тягнуть за собою потребу в зміні соціально-політичної, економічної системи в країні. У стосунках особи та держави також відбуваються певні зміни: створюються структури та організації, які своєю діяльністю спрямовані на захист громадських інтересів і тих організацій, що відповідають

інтересам громадян. Демократичний режим державного управління визначається характером співіснування і взаємодії держави як інституту, як сукупності установ, органів директивного адміністрування та рівноправного партнера громадянського суспільства. Активізується діяльність громадських утворень, що є ознакою утвердження демократичних принципів життя суспільства. Діяльність Недержавних Об'єднань (НДО) і практика партнерських відносин між секторами суспільства значною мірою залежать від законодавчого закріплення статусу неурядових структур. На нашу думку, прискорення процесу формування громадянського суспільства також залежить від політичної культури громадян, від їх ціннісних орієнтацій, і найбільш ефективними ці зміни мають бути на локальному рівні - рівні територіальної громади. У пропонованій статті автор розглядає процес розбудови громадянського суспільства в Україні в контексті діяльності громадських організацій та аналізує роль міжсекторного співробітництва в процесі регіонального розвитку та закріплення демократичних основ функціонування українського суспільства.

Вітчизняна джерельна база з проблематики міжсекторного співробітництва представлена публікаціями у періодичних виданнях та виданнях недержавних неприбуткових аналітичних організацій тощо. В них висвітлено такі важливі питання, як принципи децентралізації, теоретичне обґрунтування регіональної політики та регіонального розвитку, інституційні аспекти місцевого самоврядування тощо. Як приклад фундаментальних робіт з проблем розвитку міжсекторного співробітництва наведемо такі роботи. Формам співпраці НДО та місцевої влади присвячені роботи В. Азарова [2], В. Будного, І. Камінника [3], В. Пархоменко [4], О. Бойко-Бойчука, А. Хорунжого [5-6].

Цінними для даного дослідження стали матеріали семінарів та науково- практичних конференцій: "Практика виконання законів України "Про місцеві державні адміністрації" та "Про місцеве самоврядування в Україні", "Участь громадськості у процесі прийняття рішень на місцевому рівні в країнах Центрально-Східної Європи: теорія та практика", опубліковані на спеціалізованих Інтер- нет-сайтах [7-8].

Новизна дослідження обумовлюється тим, що у сучасній вітчизняній літературі поки що відсутні ґрунтовні розробки проблематики співпраці місцевої влади з громадськими організаціями як важливої складової громадянського суспільства.

Мірилом демократичного режиму державного управління є співвідношення між самоврядуванням асоціацій громадян, вільним його волевиявленням та розвитком і мірою їхнього впливу на дії держави з метою її обмеження [9]. Громадянське суспільство в Україні має недостатню спроможність до моніторингу та контролю за органами влади як у центрі, так і на місцях. Рубцов В.Н. серед причин такого рівня моніторингу функціонування органів влади громадянським суспільством називає такі: 1) низький рівень обізнаності українців щодо ролі громадського сектора в забезпеченні належного управління, 2) практична відсутність можливостей громадян брати участь у вирішенні загальнодержавних та місцевих справ, 3) брак необхідної інформації, досвіду та часу, 4) обмежене фінансування громадської

діяльності, 5) нерозуміння органами влади корисності від діяльності громадських організацій і підтримки з боку громадянського суспільства, яка є соціальним капіталом влади [10].

У вирішенні ключових завдань розбудови в Україні громадянського суспільства (суспільство громадян з високим рівнем економічних, соціальних, політичних, культурних і моральних рис, що

разом з державою утворює розвинуті правові відносини) й найважливіших соціальних проблем все більш значущу роль відіграють громадські організації. Сучасна європейська школа політології (Д. Плєвнік, З. Захар'єв, Дж. Крізан) розширює рамки розуміння сутності громадянського суспільства, визначаючи, що воно „є не що інше, як поширення практики самоврядування на всі сфери громадянського життя, до того ж функція правової держави полягає в тому, щоб захистити принцип самоврядування усіх недержавних організацій" [11, с. 71]. Визначаючи роль та певним чином функції громадських організацій, автори статті „Правова база діяльності громадських організацій в Україні. Матеріали до дискусії та практичного використання" О. Волочай, С. Волочай зазначають, що громадські організації не борються за владу як таку, вони відкривають можливості самореалізації особистості, відкриті для суспільства. Це ті здорові стосунки, в процесі здійснення яких виникають нові суспільні цінності... А громадянські цінності „виплавляються" в громадянській ініціативі... [12]. їх внесок у вирішення соціальних проблем суспільства, насамперед, залежить від стану партнерських відносин між НДО, органами місцевого самоврядування, які, відповідно до Конституції України, є засобом реалізації права територіальних громад самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України та бізнес-структурами.

Дослідники проблем місцевого самоврядування Бойко-Бойчук О., Мейжис І., Федів І. та