ділових кіл (бізнес), недержавних

(громадських) об'єднань - характеризують рівень розвитку місцевих демократій в цілому.

Як місцеве самоврядування, так і неурядові організації, хоч і на різних підставах (самоуправління силою закону, громадські організації на добровільних засадах), представляють територіальну громаду. Вони неоднаковим шляхом і по-різному прагнуть до спільної мети - задовольнити потреби громадськості та служити людям, які обрали їх своїми представниками. Але єдиним шляхом до спільної мети цих автономних секторів суспільного життя є плідна співпраця між собою та з іншими секторами суспільства.

Процес залучення громадського сектора до реалізації місцевих проблем відповідає потребам вирішення основної проблеми місцевого самоврядування в Україні. Саме формування незалежного об'єкта щодо правових, фінансово- матеріальних можливостей та ресурсів первинного суб'єкта управління є важливою умовою функціонування територіальної громади. Правова система місцевого самоврядування в Україні декларує можливість територіальних громад схвалювати програми соціально-економічного розвитку, а органів місцевого самоврядування - затверджувати відповідні стратегії розвитку, розподіляти відповідні кошти (Конституція, ст. 143) [1]. Однак держава не завжди спроможна здійснити відповідну фінансову підтримку самоврядування, тому місцеве самоврядування не в повній мірі реалізує свої завдання по забезпеченню участі громадськості у прийнятті рішень органами влади, по ефективному наданню послуг тощо. На жаль, в Україні найбільш успішним механізмом міжсекто- рного співробітництва є „модель технічної допомоги" органам місцевого самоврядування з боку громадських організацій, підприємств, коли здійснюється мікрокреди-

тування, надаються інформаційно- консультативні послуги.

Важливе місце в дослідженні питання міжсекторного співробітництва посідає вивчення закордонного досвіду в сфері

співпраці місцевої влади з громадськими організаціями.

Досвід, набутий розвинутими державами, свідчить, що громадські організації більш ефективно та економно виконують ряд завдань, які віднесені до компетенції органів місцевого самоврядування. Робота неурядових організацій у таких сферах, як соціальна допомога, просвітницька діяльність, надання безкоштовних інформаційних, юридичних послуг, організація культурних, спортивних та інших масових заходів, є нерідко більш результативною, ніж робота адміністративних органів. Отже, налагодження плідної співпраці органів місцевого самоврядуванням із громадськими організаціями є одним з першочергових завдань як регіональної, так і державної політики України.

На сучасному етапі в Україні взаємодія громадських організацій та органів місцевого самоврядування носить безсистемний характер. Найбільш розповсюдженою формою підтримки НДО є надання їм невеликих приміщень під офіси. Практично відсутні довгострокові програми співробітництва, а механізм надання коштів місцевих бюджетів для підтримки соціально вагомих програм громадських організацій знаходиться ще на стадії розробки.

Практика будь-яких відносин органів місцевого самоврядування і недержавних організацій починається з основних питань. Перше питання: а для чого необхідно співробітництво? Отже, треба визначити, у чому для місцевої влади практична користь від взаємодії з недержавними організаціями.

Практичні методики співробітництва починають виробляти ті органи місцевого самоврядування, де необхідність пошуку нових форм управління, муніципального шляху розвитку вже назріла й усвідомлюється певною частиною чиновників, що приймають рішення. Там, де

місцева влада не відчуває потреби змін, залишається в рамках звичної системи адміністрування, говорити про практику взаємодії з представниками

міської громади передчасно.

Отже, перший висновок для місцевої влади на користь діалогу складається саме в тім, щоб не мобілізувати проти себе широкі кола міської громади, утримати рейтинг популярності і кредит довіри на прийнятному рівні.

Інші проблеми, що вимагають партнерських стосунків недержавних організацій, обумовлені потребами тих представників міської влади, дії яких спрямовані на проведення муніципальних перетворень. З огляду на те, що в недержавних організаціях, як правило, немає фахівців у підготовці проектів і програм міського розвитку, саме вони на сьогоднішній день є основним носієм і джерелом інноваційних ідей.

У процесі співробітництва накопичується необхідний досвід, і представники недержавних організацій викликають інтерес як кадровий резерв органів місцевого самоврядування. По-перше, тому, що фахівців в області місцевого самоврядування катастрофічно бракує і кадрова криза, особливо в малих і середніх містах, переростає в кадровий тупик; по-друге, тому, що залучення активістів недержавних організацій до управління міським господарством забезпечує органам місцевої влади так необхідний їй при проведенні перетворень кредит довіри з боку міської громади.

Так чи інакше, і представники органів місцевого самоврядування, і недержавні організації все ж таки доходять висновку про необхідність співробітництва і взаємодії. Але ні в тих, ні в інших немає ні навичок такого співробітництва, ні традицій, ні процедур. „Кожна зі сторін, знаходячись у рамках власної етики, виходить із власного досвіду і власного розуміння принципів співробітництва" [6].

Існуючі форми співпраці органів місцевого самоврядування із громадськими організаціями потребують оптиміза- ції та всебічного удосконалення, позитивним прикладом для чого може стати досвід країн з розвинутою інфраструктурою соціального партнерства, які при цьому тривалий час знаходились у схожих умовах історичного розвитку, що й Україна.

Отже, досвід підтверджує, що територіальна громада - досить складний суб'єкт і об'єкт управління. Проблема перспективного розвитку територіальних громад залишається однією з важливих проблем українського місцевого самоврядування, яка сьогодні додатково посилюється недостатньою кількістю освічених фахівців із стратегічним баченням та розумінням засад комплексного розвитку територіальної громади. Стратегічне планування розвитку громади (процес визначення і здійснення найбільш важливих дій) дозволяє узгодити співпрацю трьох секторів громади - влади, підприємницьких структур та громадських організацій в досягненні спільної мети, координації