але й відображення її в усіх елементах первинної структури та у їх взаємозв'язках. Найважливішою передумовою тут виступає те, щоб персоніфікована сутність особи не спотворювалась ні характером елементів структури, ні специфікою взаємозв'язків між ними. Безумовно, що у будь- якому представництві, ланках його структури та системі відображення первинний політичний інтерес персони піддається певним пертурбаціям, що викликані характером самого представництва. Тому, визнаючи неминучими і закономірними такі зміни, слід мати на увазі те, що вони не можуть спотворювати чи нівелювати персоніфіковану сутність. Навпаки, ця сутність повинна отримати адекватне відображення та впорядкування і, що особливо важливо, саме на первинному рівні політико- владної системи.
Людина - істота соціальна. А це означає, що її життєдіяльність повинна відбуватись в рамках певних соціальних систем, в тому числі й політико-владного характеру. В цьому контексті особливо важливого значення набуває дослідження соціальної складової персоніфікації. В основі цієї складової лежить спільність персоніфікованих політичних інтересів осіб, що складають соціальне утворення. Така спільність є атрибутом будь- якого соціоутворення, його квінтесенцією. Адже без наявності спільних інтересів персон цього утворення бути не може. Через те, спільність політичних інтересів та прагнень персон, що складають соціальне утворення, й повинна бути покладена в основу соціальної складової політико-владної системи. В такому випадку ця система будуватиметься на сутнісних засадах соціоутворення. А це означає соціальну персоніфікацію політико-владної системи.
Адекватне відображення в системі політичної влади соціальних утворень як соціоперсон є складним явищем. Ця складність випливає, з множинності персон, які складають соціальне утворення. Спільність їх персоніфікованих інтересів має, значною мірою, номінальний характер. Натомість соціальна персоніфікація виступає як реальне явище. Тому дуже важливо, щоб персоніфіковані інтереси осіб отримали в соціоутворенні адекватне вираження, взаємне узгодження та були представлені в політико- владній системі як спільний персоніфікований інтерес соціального характеру.
На жаль, в нинішній системі політичної влади соціальні утворення, до певної міри, виконують функцію універсалізації політичних інтересів осіб-персон, яка зводиться до більшого чи меншого нівелювання їх персоніфікованих політико-владних прагнень. Це призводить до зменшення присутності, а відповідно й ролі та впливу персонального фактора осіб, що складають це соціоутворення. Через те, знижується й рівень відображення соціального персоніфікованого інтересу в політико-владній системі.
Недостатній рівень персоніфікації в соціальних утвореннях створює в них політико- владні прогалини, які заповнюються суб' єктивним політичним інтересом функціонального характеру. На цій основі в нинішніх умовах культивуються суб'єктивні владні прагнення політичних функціонерів, які виконують роль ситуативних політичних лідерів. Таким чином, в соціоутворенні створюються передумови для відчуження персони від політико-владної системи, а до неї натомість привноситься небезпечний інтерес корпоративно-кастового характеру. Цей шлях веде лише до політико-владних конфліктів і до розвалу неперсоніфікованої або викривлено персоніфікованої системи політичної влади.
Зародження та розвиток європейської системи політико-владних відносин, досягнення нею високого рівня демократизму, власне, й відбувалися на основі загальносуспільної та соціально-глибинної, а не егоїстично-суб'єктивної персоніфікації. Домінування персоніфікованої сутності особи в соціальних утвореннях та соціальна персоніфікація зумовили формування в країнах Західної Європи таких політико-владних систем, які реально забезпечували політичні інтереси персон та соціоперсон. Персоніфікація в цьому контексті також забезпечувала мінімізацію конфліктів політико-владного характеру, адже вона спрямовувалась на попередження самої ймовірності їх виникнення та запобігала закладенню конфлікту в первинну структуру цих відносин. Таким чином, виникли необхідні передумови для формування політико - владної системи загальноєвропейського співтовариства.
Успішний розвиток інтеграційних процесів в європейській політико-владній системі, на наше переконання, зумовлений високим рівнем персоніфікації, що дала можливість відобразити політичні інтереси та прагнення осіб і соціальних утворень. Однак, розвиток політико-владної системи в контексті європейської інтеграції відбувався, головним чином, як пошук найбільш оптимальної форми для реально існуючих суспільно-політичних умов з високим рівнем стабільності. Коли ж, у зв' язку з розширенням ЄС, змінились самі ці умови, то наявна політико-владна система виявилася недостатньо готовою до змін такого характеру, що й викликало появу певних кризових явищ. На нашу думку, розв'язання нинішніх проблем політико-владної системи європейського співтовариства необхідно шукати в площині персоніфікації. Адже очевидно, що разом з розширенням змінилась й персоніфікована сутність цього глобального соціоутворення. Така зміна, безумовно, вимагає адекватних перетворень в системі політичної влади. Натомість, ця система не змінилась настільки, щоб повною мірою відобразити сутність нового формату європейського співтовариства.
Отже, персоніфікована сутність сучасної європейської спільноти випереджає у своєму розвитку систему її політико-владних відносин. Ця система окремими своїми проявами виступає гальмом нових тенденцій в розвитку політичної влади, а тому й потребує реформування. Новітні зміни політико- владного характеру в контексті європейської інтеграції, в першу чергу, повинні виходити з врахування нових сутнісних елементів, яких набуло європейське співтовариство в ході свого розширення. Адже новим членам ЄС, зокрема з Східної Європи, властиві значні особливості персоніфікованого характеру. Безумовно, що таке врахування не повинно зачіпати фундаментальних засад політико-владного характеру європейської інтеграції. Навпаки, воно має сприяти їх урізноманітненню в тих формах і такими методами, які є найбільш оптимальними для країн, що стали членами співтовариства недавно.
Запропонований підхід до вдосконалення політико-владної системи ґрунтується на врахуванні характеру розвитку нинішньої персоніфікації у європейському співтоваристві. Він спрямований на утвердження новітніх принципів в його політико-владній системі. Разом з тим, вирішення проблеми соціальної персоніфікації в контексті вдосконалення політико-владної системи європейського співтовариства має не лише вузькорегіональне значення. Воно може