УДК 35. 089

Штирьов Олександр Миколайович, аспірант Одеського регіонального інституту державного управління НАДУ при Президентові України

КОДЕКС ПОВЕДІНКИ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ ЯК ШЛЯХ РОЗБУДОВИ ЕТИЧНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ: СУТНІСТЬ І ОСОБЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ

У статті розглянуто основні елементи етичного кодексу державних службовців як складової частини етичної інфраструктури державної служби, розкрито його головні елементи та механізми реалізації на сучасному етапі розвитку державної служби.

In the article the basic elements of ethics code of civil servants are considered as component part of ethics infrastructure of civil servants, exposed his staples, and mechanisms of realization on the modern stage of development of government service.

Стратегічним напрямком розвитку державної служби як складової частини державного управління на сучасному етапі є побудова нової системи владних відносин. Тому всі сторони або характеристики соціально- етичного потенціалу державної служби мають відповідати існуючій меті. До соціально- етичних елементів етичної інфраструктури ми відносимо, по-перше, кодекси поведінки, подруге, професійну соціалізацію, по-третє, суспільний нагляд. На нашу думку, від їх актуалізації залежать швидкість і якість розбудови державної служби в Україні. До зазначених соціально-етичних елементів можна віднести суспільно-історичний професійний досвід, професійну підготовку, використання надбань національної культури, включеність у процеси розвитку суспільної моралі. Формалізовано всі ці елементи зафіксовані в нормативно-правовій базі.

Стосовно законодавчо-нормативного регулювання поведінки державних службовців можна говорити лише про окремі аспекти, зафіксовані в Законі України "Про державну службу" та Законі України "Про боротьбу з корупцією".

Зокрема, в статті 5 Закону України "Про державну службу", яка так і називається: "Етика поведінки державного службовця", - зазначається, що державний службовець повинен: сумлінно виконувати свої службові обов'язки; шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, дотримуватися високої культури спілкування; не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця [2].

Крім згаданої статті 5, у Законі України "Про державну службу" є ряд положень, які прямо не вказують на етику поведінки державного службовця, але безпосередньо з нею пов'язані. Це, наприклад, стаття 17 - "Присяга державних службовців". Присягу приймають державні службовці, які вперше зараховуються на державну службу, і її можна розглядати як один із засобів забезпечення законності й етичності в діяльності державних службовців.

Метою статті зокрема є узагальнення існуючих поглядів на етичні кодекси державних службовців, які є невід'ємною частиною етичної інфраструктури державної служби, виявлення їх впливу на особистість професіонала та демонстрація значимості етичної кодифікації для державної служби України.

Перед державою постала проблема створення та втілення механізму реалізації етичних норм і засад, які будуть дійовим інструментом задля плідної роботи державних службовців на всіх рівнях влади. Професіоналізм, моральна відповідальність та соціальна спрямованість - ось головні чинники майбутнього кодексу. Сьогодні існує реальна потреба в такому документі, який врахував би всі найкращі здобутки сучасного державотворення як в Україні, так і закордоном. Проблема професійно-етичного кодексу державного службовця досить детально розроблялася західними науковцями: У. М. Брюс, П. Доубелем, Д. С. Лей, Д. Плантом, Р. Чандлером та іншими. На пострадянському просторі теоретичний аналіз кодексів у державному управлінні здійснювали В. І. Бакштановський, Д. У. Васильєв, С. В. Васильєв, П. Ю. Дробішев, О. В. Конєв, С. І. Малишев, О. В. Оболонський, М. І. Рудакевич, В. У. Квіток та інші. Треба зауважити, що проблема створення етичної інфраструктури державної служби в Україні є мало розробленою та малодослідженою. Серед нових розробок у цьому напрямку чільне місце посідають праці М. І. Рудакевич [14]. Однак питання удосконалення змістовної частини професійно- етичних кодексів та механізмів їхньої ефективної реалізації залишаються відкритими як для професійної спільноти чиновництва, так і для спеціалістів з теорії державного управління.

В умовах розбудови вітчизняної демократії особливий інтерес становить досвід старих демократій, де реальну участь у державному управлінні бере кожен громадянин. Крім того, особливої на увагу заслуговують вимоги щодо професійної підготовки потенційних майбутніх управлінців.

Цікавим і корисним є аналіз функціонування давніх держав (Київська Русь, Давня Греція, Китай), де типовими були такі принципи:

рівень розвитку державності безпосередньо залежить від ступеня розвиненості етичного потенціалу "чиновництва";

моральні норми, етичні кодекси фіксують необхідність морального самовдосконалення "чиновництва" як фактора державотворення;

існування тісного зв' язку між теоретичною етикою й етичною практикою "чиновництва", які у взаємодії створюють необхідну потужність для розвитку державності;

формування моральних ідеалів тих, хто реалізує державотворчі функції;

процеси державотворення і забезпечення стабільності держави залежать від знаходження при владі

високоморальних службовців [10].

Державна служба є складним соціально- етичним феноменом, що віддзеркалює всі сторони життя суспільства - політичну, економічну, духовну тощо, відбиваючи їх у своїй структурі [3].

Це дозволяє їй мати адекватні засоби для здійснення регулюючих впливів. Вектором реорганізації державної служби має бути "етичність", витлумачена відповідно до кожного рівня як певний еволюційний крок у напрямі гуманізації. Тобто найбільшої підтримки й уваги потребують соціальні явища, що забезпечують розкриття й реалізацію тих сторін людської природи, які відповідають вимогам еволюційного етапу і є відповіддю на "виклик часу".

Кодекс - це відправний пункт для постійної роботи з покращання етичного клімату у відомствах і установах. Без встановлення правил і норм поведінки, спираючись на різноманітну кількість законодавчих актів, які підчас суперечать один одному, державні службовці не можуть працювати ефективно [4].

Поняття "етична інфраструктура" було