Установлення стандартів якості роботи державних службовців та їх поведінки по відношенню до громадян сприяє утвердженню нових підходів до організації діяльності державних службовців, зокрема у взаємодії з громадянами, насамперед у принциповій зміні характеру цієї взаємодії. Саме тому одним з перших напрямків здійснення адміністративної реформи в Україні визначено створення правової бази, що регламентує державне управління в Україні [2].

Кодекс поведінки - це угода між декількома органами/організаціями щодо визначених принципів і/чи стандартів, обов' язкових для кожного з цих органів/кожної з цих організацій [5].

Кодекс визначає стандарти та норми поведінки і етики державних службовців, гарантії їх дотримання і відповідальність за їх порушення. Він призначений для інформування фізичних та юридичних осіб про те, якої поведінки вони вправі очікувати від державних службовців [6].

Кодекс поведінки може бути ефективним механізмом удосконалення роботи органу/ організації, хоча остання повинна оцінити інші механізми і можливості для удосконалення своєї діяльності і вибрати найбільш ефективний.

Інші механізми містять у собі:

Внутрішні правила, які орган/організація приймає сама для себе і які спрямовані на удосконалення діяльності всередині організації;

Органи/організації, що здійснюють моніторинг за діяльністю інших органів/ організацій;

Угода між органом/організацією і державою, у результаті якої орган/ організація і держава декларують свої наміри і зобов'язання одна перед одною і перед громадськістю.

Механізм регулюючого і виховного впливу етичного кодексу полягає в тому, що він, як і мораль взагалі, є формою внутрішнього контролю, але, будучи оприлюдненим, набуває статусу форми легального, зовнішнього, громадського контролю за діяльністю державних службовців з боку суспільства [12, 43].

Досвід зарубіжних країн засвідчує існування різних шляхів створення й прийняття етичного кодексу державних службовців. У більшості з них цю авторитетну форму добровільного і публічного прийняття зобов' язання дотримуватись у своїй діяльності етичних вимог приймають асоціації (товариства) державних службовців [13, 293].

Кодекси, як правило, визначають стандарти, згідно з якими оцінюється практика управління і діяльність органу/організації. Стандарти показують, що означає добре управляти фінансовими та іншими ресурсами, що таке ефективний внутрішній і зовнішній контроль та звітність, що таке прозорість та відкритість. Кодекс, установлюючи такі стандарти, допомагає організаціям поліпшити їхнє управління і діяльність та краще виконувати свою місію перед громадськістю.

Для того, щоб бути ефективним елементом етичної інфраструктури, Кодекс повинен створюватися і діяти на основі принципів:

Добровільності (кодекс створюється не для того, щоб регулювати діяльність інших органів/організацій, а для того, щоб удосконалити свою власну роботу і допомогти іншим);

Співробітництва (основне завдання коаліції органів/організацій, однодумців - допомагати одна одній відповідати стандартам у тих випадках, коли органи/ організації намагаються відповідати стандартам, але у них це не виходить);

Згоди і віри в ідею (робота над кодексом створює коаліцію органів/організацій, які використовують кодекс поведінки з переконання; коаліція може розширюватися шляхом розширення кола однодумців, переконаних у користі кодексу) [17, 77].

Таким чином, створення етичного кодексу державної служби з метою регулювання державних послуг саме етичного змісту потребує формування єдиних засад та кодифікації.

У ході реформування системи державної служби необхідно здійснити комплекс заходів, спрямованих на підвищення адміністративної культури державних службовців та вдосконалення управлінської діяльності, домогтися зміни в громадській думці негативного іміджу державної служби. Необхідно розробити критерії оцінки етичності надання державних послуг фізичним і юридичним особам, принципи взаємодії органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з громадськістю та громадянами, запровадити принципово новий тип взаємовідносин між громадянами і державними службовцями, в основі яких були б пріоритет прав і свобод людини, повага до особистості, висока культура спілкування

Уособлюючи державну владу і відповідаючи за здійснення державної політики, державний службовець повинен професійну компетентність поєднувати з дотриманням етичних та моральних норм. Саме тому першочергового значення для формування нової адміністративної культури набуває розробка і прийняття Кодексу поведінки державних службовців, в основі якого - дух "суспільного служіння" народу. На сьогодні ми маємо чимало наукових розробок, дискусій та обговорень щодо розробленого Проекту Кодексу Основних правил поведінки державних службовців, але прийнятий, узаконений законодавчий акт відсутній [9].

Оцінюючи відомі способи прийняття етичного кодексу державних службовців з точки зору їх впливу на рівень службової відповідальності варто зазначити, що вони є найбільш оптимальними для стану конкретно держави в конкретний час і випливають із особливостей культури її народу. Українському народу, як відомо, властива християнська етична традиція, що має активний життєстверджуючий характер.

В етичній інфраструктурі державної служби передбачені елементи, які забезпечують етичну освіту та морально-професійну соціалізацію державних службовців. Пов'язано це з тим, що етика державних службовців значним чином залежить від їх моральної свідомості і готовності до моральної поведінки на засадах доброчесності. Формування цих чинників передбачає

Література

Бакштановский В., Согомонов Ю. Предмет этики // Вопр. философии. - 1982. - № 2; 1984. - № 8; 1990. - № 7.

Закон України "Про державну службу" // Відомості Верховної Ради. -1993. - № 52.

Державна виконавча влада в Україні: формування та функціонування: У 2 ч.