УДК 35.073.53:324

Плохих В.І., Гриськова А.М.

АДМІНІСТРАТИВНИЙ РЕСУРС ПІД ЧАС ВИБОРЧОЇ КАМПАНІЇ: СУТНІСТЬ, МЕХАНІЗМИ, ІНДИКАТОРИ ЗАСТОСУВАННЯ

У статті висвітлюються проблемні аспекти використання адміністративного ресурсу на сучасному етапі українського державотворення.

Ключові слова: виборча кампанія, сутність, застосування, індикатори, адмінресурс, тиск, повноваження, голосування.

В статье освещаются проблемные аспекты использования административного ресурса на современном этапе украинского создания государства.

Ключевые слова: избирательная кампания, сущность, использование, индикаторы, админресурс, давление, полномочия, голосование.

The problem aspects of use of the administrative resource at the modern strange of Ukrainian state evolution are covered in the article.

Key words: election campaign, essence, usage, indicators, administrative resource, pressure, authorities, vote.

Прихід нового електорального циклу актуалізував наукове обговорення проблеми адміністративного впливу на поведінку і точку зору виборців. Даний феномен, отримав назву адміністративного ресурсу, нерідко його зводять до нелегальних методів впливу влади на перебіг виборчої кампанії, а саме фальсифікації результатів виборів. Між тим, адміністративний ресурс включає в себе широкий набір легальних, напівлегальних і незаконних методів, що використовуються на всіх стадіях виборчої кампанії. Повністю виключити їх вплив на електорат у сучасних умовах неможливо. Навіть у найбільш розвинутих де-мократіях світу діюча влада володіє конкретними додатковими можливостями на виборах порівняно з опозицією.

Актуальність даної теми полягає в тому, що вибори до органів влади становлять основу демократичного політичного процесу. Вони є закономірним результатом пошуку суспільством кращої моделі формування й функціонування держави. Використання адміністративного ресурсу є однією з передвиборчих технологій, які використовуються суб'єктами політики для досягнення поставлених цілей.

У наш час вибори в органи державної влади стали природним процесом у політичному житті багатьох країн світу. Вони являють собою спосіб формування органів влади та управління за допомогою вираження, за визначеними правилами відповідно до виборчої системи, політичної волі громадян.

Мета статті - дати визначення та відстежити механізми дії використання «адміністративного ресурсу» на виборах.

Науковців, які сьогодні активно займаються проблемами використання політичних технологій під час виборчих кампаній, а саме адмінресурсу, не так вже й багато. Так, під час написання наукової статті автор спирався на дослідження таких фахівців як В. Климчук, С. Грабовський, Б. Кухта, які досліджують питання номенклатурних технологій в Україні; використовував роботи таких вітчизняних дослідників як В. Бебика, М. Бучина, В. Почепцова, які займаються аналізом виборчих кампаній у розвинутих країнах світу.

Термін «адміністративний» походить від латинського «administration», що означає «керу-вання», «управління» [7, с. 171]. Як правило, цей термін вживають для ширшого окреслення системи органів державної виконавчої влади, а у вузькому розумінні - для означення керівного персоналу установи, підприємства, організації. В українській науці адміністративного права в розумінні адміністрації як системи органів державного управління прийнято розрізняти адміністрацію центральну (Президент, Адміністрація Президента, Кабінет Міністрів та інші центральні органи) та адміністрацію місцеву.

Термін «ресурс» також має латинське походження («resurge» - підіймаюсь, виникаю знову) і «використовується для позначення матеріальних засобів, цінностей, запасів, коштів, що їх в разі потреби можна використати» [5, с. 32].

Таким чином, вживаючи термін «адміністративний ресурс» безвідносно до контексту його конкретного застосування, під ним розуміють ту сукупність засобів, яку адміністративний апарат державної виконавчої влади може використовувати для досягнення поставлених перед ним цілей. Вживання терміну «адміністративний ресурс» у контексті аналізу адміністративно - правових, адміністративно-економічних чи адміністративно-політичних відносин у суспільстві великою мірою різниться. Аналізуючи використання адміністративного ресурсу в політичних процесах, то слід коротко зупинитися на тому, який зміст ми вкладаємо в поняття «політика».

Історія політологічної думки фіксує велику кількість визначень цієї категорії. Якщо ж звернутися до першовитоків терміну, то їх слід шукати в історії давньогрецьких міст-держав, що мали назву «поліс». Очевидно, мистецтво і процес управління такою малою державою й отримав назву «політика». До речі, справжня демократія як влада народу («демос» - народ, «краток» - влада) існувала саме у формі демократії полісної. Адже, наприклад, у V ст. до н.е. Афінський поліс нараховував близько 300 тисяч мешканців. Якщо із цього числа виключити рабів, жінок і дітей, то відповідно в управлінні містом-державою брало участь близько 40 000 жителів. Зрозуміло, що така кількість вільних громадян, які володіли правом вибору, цілком могла взяти безпосередню участь у вирішенні державних справ [1, с. 9].

Отже, із самого початку «жити суспільно» означало й «жити політично», тобто брати участь в управлінні державою. Відтак, політика - це вид суспільної діяльності, пов'язаний з одержанням і здійсненням влади, насамперед державної. Гарольд Лассуел у цьому ж контексті зазначав: «Коли ми говоримо про науку в галузі політики - ми маємо на увазі науку про владу» [12, с. 16]. Безперечно, у політичній системі суспільства як системі взаємодіючих інститутів держава займає домінуюче становище. Нерозвиненість поряд із нею інших інститутів, які б урівноважували вплив держави на суспільство, тобто нерозвиненість громадянського суспільства, дозволяє використовувати державну владу й усі ії ресурси як інструмент політичної боротьби, а отже - боротьби за владу. А тому, якщо ми говоримо про використання адміністративного ресурсу в українській політиці, то маємо на увазі використання у технологіях політичної боротьби за опанування державної влади ресурсів (тобто всю сукупність можливих засобів) самої влади.

Суб'єктами адміністративного впливу у виборчому процесі в Україні можуть виступати такі органи: 1) Секретаріат Президента України; 2) Кабінет Міністрів України;