УДК 35.01

Ніколаєнко Н.О.

АДМІНІСТРАТИВНИЙ РЕСУРС ЯК ДЕСТРУКТИВНА ПОЛІТИЧНА ТЕХНОЛОГІЯ ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ЙОГО ЗАСТОСУВАННЯ

Стаття присвячена дослідженню поняття «адміністративний ресурс», його змісту та сутності. Автор аналізує адміністративний ресурс як деструктивну політичну технологію та визначає ступінь відповідальності за його застосування.

Ключові слова: адміністративний ресурс, політична технологія, виборча кампанія, виборчий процес.

Статья посвящена исследованию понятия «административный ресурс», его содержанию и сущности. Автор анализирует административный ресурс как деструктивную политическую технологию и определяет степень ответственности за его приложение.

Ключевые слова: административный ресурс, политическая технология, избирательная кампания, избирательный процесс.

The article is devoted research of concept «administrative resource», his maintenance and essence. An author analyses an administrative resource as destructive political technology and determines the degree of responsibility for his application.

Key words: administrative resource, political technology, hustings, electoral process.

Суть поняття «адміністративний ресурс», про яке найчастіше згадують у період виборчих кампаній, безпосередньо пов'язана з керівними посадами держслужбовців у різних органах державної влади, переважно в її виконавчій галузі. Чиновник, маючи важелі керування, апарат співробітників, фінансові й матеріально-технічні ресурси, здатний зробити як позитивний, так і негативний внесок у виборчу кампанію, також може перевищити свої повноваження в корисливих та, зокрема, для досягнення політичних цілей. Це нерідко трапляється, коли сам чиновник або його партійні соратники балатуються на пост Президента, у Верховну Раду або в ради інших рівнів.

Проблема використання адміністративного ресурсу на виборах обговорюється в засобах масової інформації досить давно. Саме завдяки публікаціям ЗМІ стали добре відомі скандали. Однак саму проблему, крім замальовок журналістів, ніхто із серйозних політологів і аналітиків не обговорював.

Незважаючи на всі спроби ЗМІ й законодавства про вибори, надати адміністративному ресурсу статус порушень виборчого законодавства, тема адміністративного ресурсу, як би це не виглядало парадоксальним, на сьогоднішній день є найза- чиненішою. Дотепер ніхто так і не зміг не тільки представити ясну систему використання адміністративного ресурсу на виборах, не говорячи вже про те, щоб спробувати теоретично осмислити механізм реалізації адміністративного ресурсу, але й дати більш-менш чітке визначення, а тим більше спробувати класифікувати «адміністративні методи» проведення виборів.

Існуючі визначення адміністративного ресурсу найчастіше вичерпуються набором розпливчастих характеристик його застосування:

участь у виборчій кампанії державних і чиновників на стороні одного з кандидатів; примус підприємців, керівників підприємств до перерахування певних грошових сум як у різні благодійні фонди, так і прямо у виборчий фонд кандидата;

перешкода реєстрації неугодних кандидатів шляхом тиску на них або на їхній бізнес, родину;

формування списків кандидатів, підтримуваних виконавчою владою;

підключення інформаційного ресурсу й замовчування неугодних кандидатів;

5) обшуки й спецзаходи правоохоронних органів у виборчих штабах, ЗМІ.

Словосполучення «адміністративний ресурс» з появою інституту виборів стало цілком звичним в українському політичному лексиконі.

Суть поняття «адміністративний ресурс», про яке найчастіше згадують у період виборчих кампаній, безпосередньо пов'язана з керівними посадами державних службовців у різних органах державної влади, переважно в її виконавчій галузі. Чиновник, маючи важелі керування апаратом співробітників, фінансовими й матеріально-технічними ресурсами, здатний зробити як позитивний, так і негативний вплив на керовані ним галузі економіки або інші сфери соціального життя. Може перевищити свої повноваження в корисливих, у т. ч. політичних цілях. Це нерідко трапляється, коли сам чиновник або його партійні соратники балотуються на пост президента, у Верховну Раду або в ради інших рівнів.

Розглядаючи місце й роль такого специфічного й надзвичайно впливового, насамперед в країнах пострадянського простору явища, слід зауважити, що на сьогодні не має чітких критеріїв визначення цього поняття.

Як правило, під терміном «адміністративний ресурс» у виборчому процесі визначають використання органами державної влади, місцевого самоврядування чи кандидатами, що є державними службовцями, своїх повноважень для досягнення політичних або корпоративних цілей шляхом порушення чинного законодавства.

Але поняття «адміністративний ресурс» слід розглядати й більш широко, а саме як:

можливість забезпечення доступу кандидатів до фінансів та матеріальних ресурсів;

можливість забезпечення їх доступу до інформаційних ресурсів;

можливість організаційного використання владних структур;

можливість організаційного використання регіональної еліти (керівники місцевої влади та адміністрації підприємств) [1, с. 24]. Головна мета використання адмінресурсу у

виборчому процесі - це вплив на політичний вибір громадян України.

Адміністративний ресурс використовується не лише під час проведення виборів і не лише під час встановлення їхніх результатів. Його вплив поширюється на весь політичний процес. Досить згадати вплив влади на створення партій - для захисту своїх інтересів (наприклад, НДП) або для розколу впливових політичних сил (того ж Руху). Також прикладом може бути використання адміністративного ресурсу для підняття рейтингу політичної сили чи власного і зниження у конкурента.

Суб'єктами адміністративного тиску у виборчому процесі в Україні можуть виступати такі органи:

Адміністрація Президента України;

Кабінет Міністрів України;

центральні органи виконавчої влади;

місцеві органи виконавчої влади;

органи місцевого самоврядування (сільські, селищні, міські голови, виконавчі комітети). На сьогодні центральне місце в реалізації

адміністративного впливу на вертикаль виконавчої влади та виборчий процес займають Адміністрація Президента Украйні та Кабінет Міністрів України. Причиною цього є наявність у них надзвичайно великого кола повноважень.

Можна визначити такі чинники, що впливають на масштаби застосування адміністративного ресурсу в Україні:

особливість соціально-економічних умов, у яких перебуває Україна;

особливості менталітету суспільства, що проживає на посткомуністичному просторі;

відсутність традицій вільного волевиявлення громадян і, відповідно, низький рівень політико- правової культури громадян (як простих виборців, так і чиновників усіх рівнів);

нерозвиненість інститутів громадянського