Ряд злочинів у сфері зловживання владою деякі сучасні українські науковці навіть відокремлюють в окрему категорію і надають їм назву корупційних [3]. До них, зокрема, відносять: одержання хабара, зловживання владою або посадовим становищем, винесення суддями завідомо неправосудного рішення, втручання у вирішення судових справ з використанням посадового становища, зловживання військової посадової особи владою чи посадовим становищем та інші.

Різні сфери політичних відносин уразливі для корупції, із яких у першу чергу можна виділити процес виборчої кампанії, співпрацю із засобами масової інформації. Журналісти не є ідеальними в жодній частині світу. Але демократія вимагає вільної преси. А вільна преса означає, що це преса, яка заробляє свої гроші на продажі своєї продукції і рекламної площі іншими законними засобами, але не бере від кандидатів хабарі за те, щоб випустити в ефір ту чи іншу програму або опублікувати замовлений матеріал. Є й інші сторони проблеми - довіра споживачів. Адже ви читаєте газету тому, що ви вірите журналістам. Що ж надрукує газета, яка, як вважається, бере гроші?

Отже, з подальшим впровадженням у всі сфери суспільного життя явище корупції призводить до суттєвих негативних наслідків. М.І. Мельник у своїх працях відокремлює ряд таких наслідків відповідно до кожної сфери суспільного життя України [6; 9]. Серед соціальних наслідків вказаний автор визначає соціальну нерівність громадян, зниження рівня соціального захисту, порушення суспільних відносин, що починається із порушення службового обов'язку і тягне порушення інших суспільних відносин. Останній фактор призводить до тінізації діяльності публічної влади і превалювання приватного інтересу над суспільним.

Серед політичних наслідків корупції виділяються дестабілізація політичної ситуації та відчуження влади від народу, що стає гальмом для реалізації конституційної норми, згідно з якою народ є єдиним джерелом влади в Україні.

До економічних наслідків М.І. Мельник відносить розвиток недобросовісної конкуренції, монополізацію економіки, фінансові кризи, перешкоди для надходження внутрішніх та зовнішніх інвестицій, що в свою чергу впливає на міжнародне положення України, на її імідж у світі і призводить до унеможливлення вступу до ряду економічних міжнародних організацій, перешкод в отриманні кредитів і міжнародної відповідальності у вигляді застосування каральних економічних санкцій. Також корупція шкодить моральним та культурним цінностям і взагалі дискредитує право.

Отже, необхідність протидії корупції є однією з головних проблем сучасного українського суспільства. Така протидія може полягати у створенні системи надійних правових та інституціональних ґарантій суспільного і політичного контролю діяльності державних органів, різного роду організацій i окремих осіб.

В Україні створена певна система, сря- мована на протидію корупції. Вона складається з певних елементів. Існують спеціальні державні органи по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю. Так, коло суб'єктів протидії корупції деякі науковці складають із спеціалізованих (Головне управління державної служби при Кабінеті Міністрів України, Головне управління по боротьбі з корупцією в органах державної податкової служби та безпеки ДПА України) та неспеціалізованих (судові органи, органи прокуратури) [10].

Прийнято ряд нормативних актів, концепцій та програм, спрямованих на боротьбу з корупцією [1-5; 7; 11]. Серед них: Закон України "Про боротьбу з корупцією" від 5 жовтня 1995 року; Постанова Верховної Ради України від 18 листопада 1997 року "Про стан боротьби зі злочинністю і забезпечення законності в державі"; Указ Президента України від 25 грудня 2000 року "Про комплексну програму профілактики злочинності на 2001-2005 роки; Указ Президента України від 5 березня 2002 року "Про заходи щодо детінізації економіки на 2002-2004 роки"; Концепція боротьби з корупцією на 1998-2005 роки: Затверджена Указом Президента України від 24 квітня 1998 року.

Таким чином, враховуючи вищевикладе- не, можна зробити наступні висновки:

По-перше, корупція є складним, вкоріненим в менталітет суспільства, явищем, боротьба з яким спостерігається майже в усіх країнах світу.

По-друге, історично склалися певні мотиви до скоєння корупційних злочинів, які необхідно попереджувати за допомогою підвищення рівня політичної культури.

По-третє, розвиток корупції, передусім, залежить від економічного розвитку тієї чи іншої країни, і в зв' язку з цим в Україні таке явище набуло широких масштабів прояву.

По-четверте, щоб створити ефективну систему протидії корупції, необхідно ліквідувати першопричини виникнення такого явища: подолати економічну кризу в країні, ліквідувати безробіття, тотальну бідність і створити належні умови для існування, щоб суспільство самостійно мало можливість подолати корупцію.

Література

Постанова Верховної Ради України від 18 листопада 1997 р. № 640/97-ВР "Про стан боротьби зі злочинністю і забезпечення законності в державі" // Відомості Верховної Ради України. - 1998. - № 6-7. - Ст. 25.

Указ Президента України від 25 грудня 2000 р. № 1376 "Про комплексну програму профілактики злочинності на 2001-2005 роки // Офіційний вісник. - 2000. - № 52. - Ст. 2258.

Указ Президента України від 5 березня 2002 р. № 216 "Про заходи щодо детінізації економіки на 20022004 роки" // Офіційний вісник. - 2000. - № 10. - Ст. 470.

Концепція боротьби з корупцією на 1998-2005 роки: Затв. Указом Президента України від 24 квітня 1998 р. № 367 // Офіційний вісник. - 1998. - № 17. - Ст. 621.

Высоцкий О. Коррупция на пути развития инновационной деятельности в Украине // Предпринимательство, хозяйство и право. - 2003. - № 6. - С. 44-48.

Мельник М.І. Корупція - корозія