УДК 32 (091)+141.87

Ташкова Ю.К.

ЩОДО ПИТАННЯ «ФАЛЬСИФІКАЦІЇ» ІДЕЙ К. МАРКСА ЗА ТВОРОМ Е. ФРОММА «МАРКСОВА КОНЦЕПЦІЯ ЛЮДИНИ»

Головна ідея статті полягає в тому, що аналіз Е. Фромма, зосереджений на «чистих» категоріях марксистської філософії, який присвячений викриттю фальсифікації його ідей радянськими комуністами, не вбачає однакової природи теорії Маркса і практики комуністів.

Ключові слова: фальсифікація марксистської філософії, комунізм, капіталізм, Е. Фромм.

Основная идея статьи в том, что анализ Э. Фромма, который рассматривает «чистые» категории марксистской философии, которая, в свою очередь, посвящена раскрытию проблемы фальсификации его идей советскими коммунистами, не усматривает одинаковой природы теории Маркса и практики коммунистов.

Ключевые слова: фальсификация марксистской философии, коммунизм, капитализм, Э. Фромм.

The main idea of the article is (In this article the author states) that E. Fromm's analysis which is concentrated on clear categories of the Marxist philosophy and which is devoted to the disclosure of falsification of his ideas by communists doesn't have the same character/nature of Marx's theory and communists' practice.

Key words: the falsification of Marks' theory, communism, capitalism, E. Fromm.

На сьогодні в світі склалося переважно критично- негативне ставлення до теорії марксизму. Це зумовлено, передусім, тим, що навіть без глибокого вивчення теоретичних засад цієї концепції в кожного з'явилось «моральне право» ставитися до неї відверто негативно саме через невдалий досвід втілення комунізму як державної ідеології СРСР, що мало місце протягом ХХ століття. Ця держава була створена на засадах вектору до «щасливого майбутнього», яка в процесі свого існування так стрімко «поривалася» до поставленої мети, що з поля зору випало головне - заради кого будується це «світле завтра», внаслідок чого людина, яка була ціллю, перетворилася на людину-засіб і елементарно втомила її.

Ще за життя теорія К. Маркса зазнала широкої популярності та зіткнулася із гострою критикою. В історичному розрізі чітко прослідковується, як на початку ХХ ст. позитивне ставлення до неї перетворилося на державну ідеологію, що обіцяла людині небаченого досі всезагального блага (рівності й братерства). З плином часу кінцева ціль суспільного розвитку все віддалялася й важливим став власне процес переходу до неї. Крім того, зрозумілим стало усвідомлення, що кінцевої мети так ніхто і не дістанеться. Це спричинило шквал негативної критики марксизму. І вже в другій половині ХХ ст. з'явилася праця Е. Фромма «Марксова концепція людини», яка говорить про фальсифікацію ідей комуністами Радянського Союзу, що вихолостили «гуманістичну» концепцію К. Маркса й присвоїли собі єдино правильне її розуміння. Це, у свою чергу, стало причиною того, що весь світ ототожнив марксистську концепцію з радянською практикою її втілення, тоді як це є помилковим. Е. Фромм прагнув вказати цю помилку й дати справжнє розуміння ідей К. Маркса. Питання про фальсифікацію останніх робить наше дослідження актуальним, оскільки його аналіз може дати змогу з'ясувати, чи насправді марксизм був викривлений радянською державною машиною і відповідно через це не досяг обіцяного блага.

Розглядом цього питання займалися С. Мареєв, Є. Мареєва [1], які розглядали етапи становлення неомарксистського світогляду, еволюцію його поглядів відносно суспільного розвитку. О. Тарасов [2] аналізував спадок Фромма для радикально мислячих людей, особливий наголос він зробив на концепції «соціального характеру», що притаманний певній соціальній групі і може бути нав'язаний ззовні. А. Константинов [3] цікавився теорією «радикального гуманізму» Фромма, в якій він говорить, що будь-яке вчення - чи то релігійне, чи то світське, містить авторитарну й гуманістичну складову; при чому, якщо вчення знаходиться при владі, в ньому переважає радикальна тенденція, а якщо в опозиції - гуманістична.

Очевидним є той факт, який потрапляє в поле зору всіх дослідників, що Фромм, будучи членом соціалістичної партії США, відповідно неомарк- систської орієнтації, прагнув створити програму партії, яка б ґрунтувалася на «гуманістичному» боці концепції К. Маркса. Але на наш погляд дослідження цього питання слід розглядати під іншим кутом зору: «Е. Фромм намагався показати чистоту засад марксистської концепції, аби відокремити її від радянських марксистів та практикою її втілення».

Метою статті є аналіз «гуманістичної» теорії К. Маркса, що, на думку Е. Фромма, не могла в принципі мати таких наслідків як практика комунізму Радянського Союзу. Для реалізації мети автором поставлені наступні завдання:

Проаналізувати головні поняття «чистого» марксизму.

Співвіднести ці поняття з їх практичним втіленням.

Найпоширенішою оманою, за Фромом, є ідея про так званий матеріалізм Маркса, відповідно до якого Маркс начебто вважав головним мотивом людської діяльності прагнення до матеріальної вигоди, до зручностей, до максимального блага, «забезпеченості» свого життя і життя своєї сім'ї. Ця ідея доповнюється твердженням, що начебто Маркс не виказував жодного інтересу до індивіда та не розумів духовних потреб людини. Одночасно Марксова критика релігії ототожнюється із запереченням всіх духовних цінностей (адже духовність трактується цими інтерпретаторами виключно як віра в Бога) [4, с. 376-377].

Відповідно до вищезазначеного обіцяний «золотий вік» вбачається нам як повна керованість суспільства тоталітарною бюрократичною машиною; як повна втрата індивідуальної свободи заради всезагальної рівності; як об' єднання людей, матеріально забезпечених, людей-гвинтиків системи, що існують заради цієї системи. Поряд з таким баченням неймовірним є те, що мета Маркса полягала в духовній емансипації людини, у звільненні її від уз економічної залежності, у