УДК 316.647.5:304.3

Ханстантинов В.О.

ТОЛЕРАНТНІСТЬ ЯК РИСА СВІТОГЛЯДНОЇ ПОЗИЦІЇ ОСОБИСТОСТІ

У статті аналізується феномен толерантності, прояви та ознаки її в світогляді особистості, підкреслюється соціальна значимість толерантності.

Ключові слова: світоглядна позиція, толерантність, риса, суспільні групи, мета, політична криза, соціальна цінність, людяність, повага.

В статье анализируется феномен толерантности, проявления и признаки ее в мировоззрении личности, подчеркивается социальная значимость толерантности.

Ключевые слова: мировоззренческая позиция, толерантность, черта, общественные группы, цель, политический кризис, социальная ценность, человечность, уважение.

The phenomenon of tolerance, displays and signs of it, in the world view of personality is analysed in the article, social meaningfulness of toleranc is underlined.

Key words: vision, tolerance, feature, social groups, goal, political crisis, social value, humanity, respect.

Звернення дослідників до світоглядної проблематики традиційно виступає необхідною складовою будь-яких серйозних розвідок людини та її буття. Виключно важливою сферою суспільного буття є політика, в якій ніби кристалізуються, набувають визначених форм людські інтереси, воління, ілюзії... Сучасні політичні реалії в нашій країні, як і загалом у світі, суттєвим чином є відображенням, втіленням того, що вже сформувалося у світогляді, що представлено в намірах та конкретних цілях дій великих суспільних груп, окремих індивідів, насамперед тих з них, хто має високий соціальний статус і лідируюче положення, і як наслідок цього - наявні можливості використати і спрямувати у належному, на їх погляд, напрямку різноманітні ресурси.

Актуальність вивчення толерантності як риси світоглядної позиції особистості зумовлюється не лише об'єктивною потребою для кожного бути терпимим до «іншого», «іншості» в умовах зростаючої глобалізації, почастішання і поглибшання контактів з представниками різних культур, релігій, мов, політичних уподобань тощо. Для України така потреба посилюється необхідністю пошуку механізмів подолання гострих суперечностей між різними верствами і групами населення у зв'язку із зростанням економічної диференціації і соціального розшарування, фактором впливу полікультурної, світоглядно- ціннісної, етнічно-релігійної неоднорідності, тиском залишків ідеології та практики тоталітаризму. Так, приблизно 32 %, за даними щорічного моніторингу Інституту соціології НАН України, є носіями активно- та пасивно-тоталітарного типів політичної культури [1]. Про необхідність уваги до розвитку культури толерантності, зокрема, свідчать результати широкомасштабних соціологічних досліджень, які виявили «підвищення рівня ізоляціоністських настроїв, міжнаціональної нетолерантності й ксенофобії у масовій свідомості за роки незалежності: питома вага толерантних людей знизилась більш як у три з половиною рази, а кількість носіїв ксенофобічних установок, навпаки, збільшилась у чотири рази» [2].

Політична криза останніх років, на наш погляд, закріплює об'єктивний факт суспільної дійсності і масової свідомості та розкол у політичному виборі народу. Гармонізація суспільних відносин за таких умов передбачає поступове, але неухильне утвердження атмосфери взаємної довіри, порозуміння між всіма суб' єктами суспільно- політичного життя, визнання за кожною із сторін однакового права репрезентувати українську ідентичність. Багатоманітність повинна сприйматися не як потенційна загроза руйнації нашої цілісності, а як об' єктивна передумова і засіб збагачення суперечливої за своєю природою єдності.

Поняття «світоглядна позиція» є похідним від поняття «світогляд», яке традиційно визначається як сукупність узагальнених уявлень людини про світ та її місце в ньому, підвалини людських взаємин зі світом, що виконує функцію самоусвідомлення і світоорієнтування людини в ньому. Слід зазначити, що світогляд може бути схарактеризований за багатьма критеріями. Виділяють фантастичний, викривлений, або адекватний, усвідомлений чи неусвідомлений, цілісний або фрагментарний, внутрішньо узгоджений або суперечливий світогляд. У зв'язку з цим акцентуємо увагу на останні ознаки, адже з радянських часів у суспільствознавстві побутує думка про те, що «світогляд виступає як цілісна система поглядів, ідей, переконань...» [3]. Ясна річ, що приклади цілісного, логічно несуперечливого, внутрішньо узгодженого світосприйняття та світорозуміння є далеко не поодинокими. І все ж спостереження вказують на те, що масовим явищем у суспільстві (якщо не превалючою більшістю!) є тип світогляду, якому властиві протилежні за своїми сутнісними ознаками риси, коли особистість поєднує, здавалося б, у принципі непоєднуване: ностальгію за комуністичним минулим і релігійну віру, визнання величезних можливостей ринкової економіки і тугу за командно-плановим способом виробництва та розподілу суспільних благ і таке інше. У науковій літературі зазначені феномени отримали назву «кентавр-явища», «кентавр-образи», «кентавр-проблеми». При цьому зазначається, що «людина не здогадується, що є носієм парадоксальної свідомості і поведінки.., практично ніколи не помічає свою суперечливу позицію» [4]. В тому числі, цим, до речі, пояснюється, на наш погляд, масове дрейфування від однієї політичної позиції до іншої, оскільки для такої зміни своєрідним чином вже зарезервовані світоглядні підвалини.

Зазначена внутрішня неузгодженість, суперечливість світогляду (поряд із елементарною необізнаністю, відвертою незацікавленістю, пасивно-споглядальним ставленням до політики) спричиняє таке явище, як великий відсоток виборців, які не здатні тривалий час чітко визначитись із своєю політичною підтримкою і роблять часто ситуативний електоральний вибір.

Отже, ми можемо дійти висновку, що світогляд не є і не може бути абсолютно статичним, раз і назавжди визначеним зібранням поглядів, ідей, відчуттів, завдяки яким людина духовно- практично освоює світ. Вважаємо, що в світогляді фіксується головне, найбільш важливе і цінне для людини, що зрозумілим чином дозволяє їй сформулювати життєву стратегію та у загальному плані її втілювати.

Оскільки сучасне життя, в першу чергу, політичне за своєю природою є плинним, змінюваним, то й адекватною формою ситуативної інтерпретації світоглядних проблем і завдань, що постають перед людиною, уявними