На емоційно-чуттєвому рівні толерантність як риса світоглядної позиції живиться почуттями людяності, гуманізму, людської солідарності, довіри до людини і віри в її кращі риси та наміри, готовності прийти на допомогу в разі потреби. Цікавими і плідними для розуміння толерантності є базові моделі, розроблені американськими психологами Хайдером і Ньюкомом. Вчені окреслили коло факторів-умов міжособистої привабливості та антипатій, на тлі яких з'являються толерантне і нетолерантне ставлення. До зазначених вище факторів-умов дослідники включили схожість або відмінність психологічних установок, оцінок у трактуванні «Я-концепції», адекватність або неадекватність сприйняття позитивних або негативних рис особистості іншої людини, вплив зовнішніх обставин, на фоні яких відбувається суб'єктивно приваблива або неприваблива поведінка іншої особи, умови співробітництва або суперництва.

Ще одним важливим суттєвим підґрунтям толерантності особистості є емпатія - здатність до співпереживання, співчуття, співучасті. Вираження емпатії та її форма залежить як від природних особливостей людини, наприклад, темпераменту, загальної сенситивності, так і від умов виховання, специфіки життєдіяльності, нагромадженого емоційного досвіду. Як вказують психологи, емпатія виникає й формується у взаємодії, у спілкуванні. В основу цього процесу покладений механізм усвідомленої чи неусвідомленої ідентифікації, яка, в свою чергу, є результатом дії такої фундаментальної людської властивості як здатності порівнювати себе, свою особистість, свою поведінку, стан з іншими людьми. Чим більш близькими є зв'язки між людьми, тим більшою є емпатія між ними. Однак, «когнітивна та емоційна емпатія можлива при будь-яких типах відносин, навіть між незнайомими людьми» [13]. На цьому, до речі, засновані розроблені соціальними педагогами технології формування толерантності у дітей і молоді за допомогою таких форм виховної роботи, як уроки миру, психолого-педагогічні тренінги, діяльність сімейних клубів і т.ін. [14].

Наріжним каменем, на якому органічно напластовуються різноманітні складові емоційно- чуттєвого рівня толерантності, на нашу думку, виступає зріле відчуття людської гідності, повага до котрої, з одного боку, унеможливлює узурпацію кимось істини, а, з іншого - налаштовує індивіда сприймати «іншого» таким, яким він є, тобто з усіма його самобутньо неповторними рисами, поглядами, стилем життя та поведінки.

У стародавні часи гідність людини визначалася у співвідношенні із Абсолютом. Починаючи з ХУІІ-ХУІІІ ст. у руслі ідей лібералізма і просвітництва, людська гідність пов'язувалась із фундаментальними правами на життя, свободу та власність, на спротив гнобленню. Такий погляд знайшов втілення у Всезагальній декларації прав людини, ухваленій у 1948 році ООН, в якій головні права і свободи людини експліцитним шляхом виводяться саме із її достоїнства. Гарантію захисту гідності кожної особистості містить також чинна Конституція України (стаття 28).

Повага до людської гідності формується і проявляється через усвідомлення приналежності даного індивіда до людського роду, цілісності та недоторканості його невідчужуваних природних прав, які є рівноцінними за своїм значенням з правами усіх інших людей. Така повага вкрай ускладнює схиляння індивіда до думок та дій терористичного, екстремістського, людиноненависницького спрямування.

Повага до людської гідності - це водночас і повага до політичного вибору індивіда, це гарантія певною мірою від свавілля та спроби монополізації влади в умовах політичної боротьби, перемог і поразок у ній. З відчуття поваги до людської гідності як необхідного емоційно- психологічного підгрунтя розпочинається ділова, конструктивна і результативна співпраця влади з опозицією і навпаки. Така повага цементує і зміцнює толерантну зорієнтованість світоглядної позиції особистості в умовах сучасного життя з властивими йому спокусливо-провокативними запитами до людини, із зовні не завжди помітним, але відчутним тиском на її свідомість та поведінку з боку стереотипів, маніпулятивних політтехнологій, засобів масової інформації, стандартів масової культури.

На регулятивному рівні світоглядної позиції толерантність проявляється через волеустановку - здатність індивіда самостійно приборкати і власноруч спрямувати у напрямку більшої терпимості та виваженості свої оцінки, а у подальшому - вчинки та дії стосовно «іншого», незважаючи на опір, який може чинити зсередини людини її «Я». Вольовий регулятив, на нашу думку, не тільки акумулює життєву енергію, інтегрує воєдино сутнісні сили людини, він надає завершального імпульсу її якісно визначеному позиціюванню в світі.

Не викликає сумніву, що сила вольової на- лаштованості людини значною мірою живиться сформованим рівнем її переконань, духовної стійкості, усвідомленням відповідальності за свої слова, за добре ім'я, за вчинки. Саме завдяки волі людина здатна бути толерантною до невизначеності, що передбачає її високу ментальну гнучкість, принципову відкритість до всього розмаїття соціально і морально прийнятного у суспільстві, розвинуте відчуття власної свободи як свободи від будь-яких упередженостей. Відомий американський психолог Гордон Оллпорт, досліджуючи природу упередженості, в якості головної сили, здатної протидіяти прагненню гнобити і звинувачувати інших, називає силу «ego», що виступає джерелом толерантної свідомості і поведінки людини [15].

Таким чином, аналізуючи толерантність як рису світоглядної позиції особистості, ми можемо зробити висновок, що складовими її структури і водночас критеріями її гуманістичної зрілості та сформованості виступають інтегративні характеристики особистості - знання, переконання, ідеали, цінності, емоційні стани, вольові установки стосовно позитивного сприйняття людини, її невідчужуваної гідності, прав, свободи, поваги до її вибору, до самостійного життєвого укладу, самобутньої культури, мови, побуту. Крім того, такими індикаторами толерантної спрямованості можуть бути критичність мислення і протидія стереотипам, проявам ксенофобії, деструктивного націоналізму, політичного екстремізму, расовим, статевим та іншим забобонам. Свою остаточну якісну оформленість у світоглядній позиції толерантність набуває в реальній здатності особистості до