Соціальна цінність толерантності як риси світоглядної позиції безсумнівно є вагомою і проявляється у наступному. По-перше, сформована толерантність дозволяє особистості ствердитися як істоті емоційно-чуйній, налаштованій на гуманістичні цінності свободи, демократії, прав людини, а також заявити про себе як про носія якостей високої цивілізованості і культури, як про особу, яка вміє володіти власними емоційними станами і переживаннями.

По-друге, сформована толерантність допо- могає визначитись особистості як комунікабельній істоті, що в свою чергу дозволяє її більш успішно, більш результативно здійснювати різноманітні за характером суспільні взаємодії, реалізовувати більш широкий спектр соціальних ролей і функцій, особливо в сфері політики та журналістики, науки та мистецтва, освіти й виховання, соціального захисту й забезпечення тощо.

По-третє, сформована толерантність орієнтує діяльність щодо вдосконалення самого суспільства, його політичної системи, зокрема, у напрямі зміцнення засад правової держави, утвердження верховенства закону, інституту прав людини.

По-четверте, толерантність кожної особистості є запорукою формування толерантної атмосфери суспільства загалом, при якій багатоманітність ідей, культур, мов, типів ментальності, традицій, способів життя, моделей життєвих презентацій «Я-концепції» тощо не сприймається як загроза єдності соціума, а як неодмінна передумова збагачення і зміцнення суспільних стосунків у ньому.

По-п'яте, культура толерантності, на наш погляд, може виступати в ролі своєрідного суспільного стабілізатора, гальмуючи і уповільнюючи процеси внутрішніх протиріч у суспільстві, мінімізуючи при цьому гостроту та інтенсивність негативних наслідків у зв'язку із зіткненням інтересів. Якщо принцип непримиримості може призвести на практиці до серйозних антагоністичних конфліктів, то принцип толерантності, навпаки, сприяє суспільній злагоді через діалог та компроміс, через взаємну повагу.

ЛІТЕРАТУРА

Щербак М. Соціально-класові характеристики політичної культури в Україні: досвід дослідження соціологічного тесту «Типи політичної культури» // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. - 2006. - №. 3. - С. 157.

Паніна Н. Щодо застосування шкали соціальної дистанції у дослідженнях національної толе-рантності в Україні // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. - 2003. - № 4. - С. 38.

Коммунистическое воспитание: Словарь / Под общ. ред. Л.Н. Пономарёва и Ж.Т. Тощенко. - М., 1984. - С. 130.

Тощенко Ж.Т. Кентавр-проблема в познавательной и преобразующей деятельности человека // Социологические исследования, 2005. - № 1.- С. 6.

Швачко Е.В. Толерантность как психолого-социльный феномен // Социология: теория, методы, маркетинг. - 2001. - № 2. - С. 155.

Лекторский В.А. О толерантности, плюрализме и критицизме // Вопросы философии. - 1997. - № 11. - С. 46-54.

Новий тлумачний словник української мови у трьох томах. Т. 3. - К., 2001. - С. 526.

Хабермас Ю. Когда мы должны быть толерантными? О конкуренции видений мира, ценностей и теорий // Социологические исследования. - 2006. - № 1. - С. 48.

Кохановский В.П., Пржиленский В.И., Сергодеева Е.А. Философия науки. - Ростов на Дону, 2006. - С. 229-230.

Назарчук А.В. Понятие рациональности в философии К.О. Апеля // Вестник МГУ. Серия 7: Философия, 2003. - № 3. - С. 53.

Уилсон Р.А. Новая инквизиция / Пер. с англ. - К.; М., 2001. - С. 150.

Агеев В.С. Межгрупповое взаимодействие: социально-психологические проблемы. - М., 1990. - С. 225.

Обозов Н.Н. Психология межличностных отношений. - К., 1990. - С. 92.

Грива О.А. Соціально-педагогічні основи формування толерантності у дітей і молоді в умовах полікультурного середовища. - К., 2005. - С. 111-141.

Allport W.Gordon The Nature of Prejudice. - Cambridge, Massachusetts, 1979.