ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ТОЛЕРАНТНОСТІ ПІД ЧАС ВИВЧЕННЯ КУРСУ ІСТОРІЇ - відміну від інших дисциплін саме вивчення історії містить у собі величезні потен�...

Стаття - ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ТОЛЕРАНТНОСТІ ПІД ЧАС ВИВЧЕННЯ КУРСУ ІСТОРІЇ

відміну від інших дисциплін саме вивчення історії містить у собі величезні потенційні можливості ознайомлення з усім накопиченим людством багатством ідей толерантності та спробами їх практичної реалізації, які іноді виявлялися досить успішними, і які могли б бути доволі корисними для розв'язання сучасних суспільних проблем. Вдалим і повчальним прикладом у цьому плані є, між іншим, практика мирного, плідного співіснування ісламської та християнської спільнот, культур та релігій, що склалася наприкінці І тисячоліття в південному регіоні Іспанії, який з VIII по XV ст. адміністративно- територіально входив до Арабського халіфату. Так в одному з підручників з історії Середніх віків для 7-го класу зазначається, що араби в ході завоювання Піренейського півострова «збагатили життя іспанців. В арабській Іспанії почали вирощувати рис, цукрову тростину, гранатові дерева, бавовну тощо. Було розширено систему зрошувальних каналів, що покращувало землеробство... Розвивалося і скотарство, передусім вівчарство... У містах процвітали ремесла, виготовлення тканин, виробництво зброї, скла, предметів розкоші, обробка шкіри» [6]. Крім того, увага учня звертається на системний, всеохоплюючий характер позитивних наслідків арабської присутності в Іспанії, оскільки зазначені «економічні успіхи супроводжувалися культурним піднесенням: розвивалася наука, відкривалися бібліотеки та навчальні заклади, що вважалися чи не найкращими в тогочасній Європі». Розповідаючи далі про події Реконкісти, автор наводить у підручнику фрагмент «Загальної хроніки Іспанії» X! ст., в якому показово описано взяття в 1085 р. королем Альфонсо VI укріпленого маврами міста Толедо: «І звернулися маври до короля з проханням, щоб дозволив їм залишитися в місті, і щоб зберегли вони свої будинки і майно, і все те, чим вони володіють. І король дон Альфонсо дозволив їм жити... і наказав він, щоб сплачували маври ті ж самі податки, які стягували з них мавританські королі, і, крім того, оголосив він, що головна мечеть має довічно належати маврам... Крім цього, оселилися в Толедо люди, які сповідували християнську віру, і осіли вони тут надійно...» [7]. Варто відмітити, що особливої дидактичної, виховної цінності цей історичний епізод набуває саме в контексті трактування його як конструктивного прикладу взаємовигідної співпраці, обопільної терпимості між носіями різних культур, представниками різних віросповідань, різних цивілізацій, фактично, воюючими сторонами. Знаменно, що серед додаткових завдань до наведеного уривку автор ставить також запитання: «Що свідчить про те, що король толерантно поставився до маврів?», - чим, з одного боку, ще раз акцентує увагу учня на дуже і дуже рідкісному випадку прояву терпимого ставлення переможця до переможених, а з іншого - спонукає його замислитись над самим явищем толерантності, способах і формах ії вияву [7].

Виховний вплив історичної освіти, однак, полягає не тільки і не стільки в формуванні ког- нітивної сфери свідомості молодої людини, у залученні її до знань. Сукупність їх сама по собі ще не формує особистості, здатної до свідомої думки, дії, поведінки. Реальним фактам минулого для цього потрібно надати певного значення, подіям, що відбулись - необхідного сенсу, артефактам матеріальної і духовної культури народів - ціннісного виміру і визначення їхньої ролі у просуванні на шляху від дикунства, ненависті й ворожнечі - до цивілізованості, свободи й визнання пріоритету людини та її прав. Так само підлягає відповідному ціннісно-смисловому навантаженню вивчення діяльності та постатей особистостей правителів, полководців, героїв, світочів науки та культури. Отже, пізнання історичної реальності у повноті й багатоманітності її змісту, якщо мати на увазі певні виховні цілі (у нашому випадку - формування толерантності), не є і не може бути відсторонено-нейтральним, орієнтуватися на абстрактні принципи справедливості.

Як нам уявляється, існують доволі серйозні методологічні перешкоди при спробі його повноцінної реалізації в історичних дисциплінах та дослідженнях. Відомо, що соціальна реальність є особливим типом реальності. Вона складається і відтворюється з безлічі різноманітних людських відносин. Люди керуються в них не лише своїми потребами, інтересами, орієнтуються на знання та норми, які тією чи іншою мірою є об'єктивними щодо них самих, мотивами й чинниками їхніх дій, і у такому вигляді є універсальними, повторюваними, прогнозованими. Не менш важливе місце в діях людини належить суб'єктивним факторам - настроям, емоціям, індивідуальним прагненням, ідеалам, ілюзіям, впливу забобонів, стереотипів мислення і поведінки, дії несвідомих страхів, архетипів колективного несвідомого тощо. Одній і тій самій дії, як показав ще М. Вебер, можуть надаватися відмінні смисли й значення різними суб'єктами соціальних взаємодій. Крім того, різні історичні епохи репрезентують у зв'язку з розвитком і змінами в суспільному житті не однакові, не застиглі раз і назавжди семантичні значення тих самих мовних одиниць, їх неповторну специфіку в окресленні екзисте- нціалів людського буття. Викладачі історії покликані добре володіти основами герменевтич- ного дискурсу, який передбачає низку інтелектуальних процедур у роботі з історичним матеріалом, якщо під останнім розуміти текст як знаково- смисловий акумулятор минулої життєдіяльності. Основними із зазначених процедур є, по-перше, визначення та окреслення співвідношень між текстом, підтекстом та контекстом. По-друге, це - виявлення людського змісту в будь-яких текстових утвореннях. І, по-третє, тлумачення первинного змісту, який був вкладений за цілком конкретних обставин минулого суб'єктами спілкування та діяльності.

Історична площина буття як людства загалом, так і нашого народу, охоплює багато фактів, подій, вчинків, які прямо й безпосередньо формують у молодої людини якості

Сторінки: 1 2 3 4 5