Не слід забувати, що формування рис і якостей толерантної свідомості та поведінки молодої людини можливе не лише на, так би мовити, «позитивному» матеріалі, але й на «негативному». Зокрема, у вже згаданому підручнику з історії середніх віків для учнів 7-го класу наведено також приклади нетерпимого ставлення до іновірців, єретиків, висвітлено випадки ксено - та юдофобії в середньовічній історії різних держав та народів. Цікаво, на нашу думку, те, що автор раз-по-раз супроводжує розповідь про такі негативні епізоди в історії людства посиланнями на їх деструктивний вплив на різні сфери суспільного життя, такі як культура, народне господарство. Адже хрестові походи призвели не тільки до розширення контактів Європи з ісламським світом, освоєння європейськими купцями нових торгових шляхів та низки взаємних запозичень західною та східною цивілізаціями, а й до «нечуваних лих, загибелі людей, нищення пам'яток культури й ворожого ставлення Заходу до мусульманського Сходу». В той самий час у самій Європі хрестоносцями у ході альбігойських воєн «було жорстоко винищено багато мирного населення. Так, захопивши останню твердиню альбігойців замок- собор Монсегюр, переможці спалили живцем до двохсот людей, які відмовилися зректися своєї віри. Квітучий південь Франції перетворився на пустелю». Із встановленням контролю інквізиції над духовним життям Іспанії, свідчить далі автор підручника, «почалося насильне навернення ін- шовірців у християнство, а також переслідування і відселення непокірних, що загальмувало розвиток економіки Іспанії». Не оминає своєю увагою автор і історію східних народів. Так, наприклад: «Наслідки монгольського завоювання негативно позначилися на внутрішньому житті Китаю. Країну було безжально спустошено. Монголи знищили сотні тисяч китайців, а декілька мільйонів обернули на рабів». На наш погляд, такий підхід - прагнення підкреслити практичний деструктивний вплив проявів нетерпимості як на міжнародні відносини, так і на внутрішню життєдіяльність суспільств, соціальний, господарський, культурний прогрес народів - є доволі дієвим у процесі формування в свідомості учня, студента, молодої людини, що вивчає історію, відразливого, несприйнятливого відношення до різних форм не- толерантної поведінки [8].

Всесвітня, в тому числі і українська історія, на жаль, насичена тисячма кривавих подій, спричинених нетерпимістю до інакомислення, до людини іншої релігійної, політичної, культурно-мовної приналежності. Достатньо пригадати жахливі наслідки релігійних і громадянських війн, інквізиції, геноциду проти власного народу сталінського режиму, голокосту та масового знищення інших «неповноцінних» народів фашистською машиною смерті, гігантські масштаби тортур, катувань, переслідувань опонентів диктаторськими урядами в наш час. Політична толерантність в умовах глобалі- зованого світу перетворюється на одну із передумов виживання людства, основу конструктивної співпраці різних держав і народів перед обличчям спільних загроз нашому майбутньому.

Формування толерантності у дітей і молоді в Україні відбувається в умовах полікультурного середовища. Цим поняттям науковці позначають «комплекс взаємодіючих культурних груп, що вимагає від особистості певних адаптивних здібностей. Факторами, які допомагають розвинути такі здібності, є: сім'я, релігія (релігійна община), освіта, суспільство (суспільні інститути)» [9]. Суспільство, яке складається з багатьох культур, дозволяє використовувати гуманістичні та демократичні ідеали, об'єктивовані в духовних цінностях, традиціях, способі життя, сімейно-побутових феноменах, властивих різним народам. Діти та молодь у процесі соціалізації мають змогу на практиці знайомитися з іншими культурами, засвоювати кращі культурні зразки, формувати толерантні стосунки та толерантність як особистісну якість.

Полікультурне середовище надає можливості людині набути широких культурних поглядів, актуалізувати для себе цінності своєї культури, розвинути свої адаптивні та інтегративні здібності. Для досягнення кінцевого результату необхідні скоординовані виховні зусилля на державно - му, регіональному, місцевому рівнях з урахуванням й дотриманням прав меншин, що мешкають спільно з іншими національностями і в той самий час зберігають свою мову, культуру, конфесійні особливості і т.ін. Важливим є дотримання принципу варіативності, що ґрунтується на гармонійному поєднанні загальнолюдських цінностей з тими позитивними духовними здобутками, які накопичили упродовж тисячолітньої історії народи, що залишили по собі помітну культурно- історичну спадщину (греки, скіфи, готи - для південного регіону) або які компактно дотепер проживають (болгари, чехи, молдовани та інші). Тут у нагоді стануть можливості краєзнавчого музею, традиційні етнофольклорні виставки, фестивалі, шкільні олімпіади з історії рідного краю, екскурсії до місць археологічних розкопок, інших пам'яток місцевої культури, до релігійних центрів, участь у святах національних культур, інтернет-конференціях тощо. Найбільш виразно роль держави при вирішенні виховних завдань проявляється, на наш погляд, при підготовці педагогічних кадрів, у створенні й оптимальному використанні відповідних педагогічних комплексів, у забезпеченні соціально-економічної та політичної стабільності як необхідного підґрунтя для успіху запроваджуваних виховних зусиль.

Уся історія людства і, зокрема, становлення української державності насичена прикладами міжнаціональних, класових, релігійних, військових конфліктів, протистоянь, наповнена незадо- воленими взаємними претензіями та образами сторін міжцивілізаційних, культурних, політичних взаємодій і контактів, що часто ставало причиною реваншистських настроїв у суспільній свідомості націй, соціальних спільнот, спонукало до ворожого, нетерпимого ставлення по