відношенню до своїх опонентів, агресивних дій з метою, начебто, «несення слова Божого невірним», «встановлення історичної справедливості», «відновлення територіальної цілісності», «розширення життєво необхідного простору».
Практика експлуатації деякими політичними суб'єктами окремих елементів історичної пам'яті народу з метою задоволення власних державницьких, вузькокласових, кланових інтересів є неприпустимою і суперечить загальнолюдським цінностям. У зв'язку з цим на історичне знання, історичну освіту покладається особлива відповідальність щодо формування у молоді культури толерантності. Адже відомо, що саме залучення людини до свого історичного минулого є одним з найбільш дієвих засобів її політичної соціалізації. Саме навчальні дисципліни історичного циклу разом з деякими іншими відіграють важливу, мало не вирішальну роль у процесі формування політичної свідомості та культури конкретного індивіда, нації в цілому.
Отже, розгляд проблеми формування риси толерантності під час вивчення історичної дисципліни вказує на її складність, комплексний характер, наголошує на ролі викладача, необхідності впровадження у навчальний процес нових прогресивних технологій, залучення до виховних цілей можливостей полікультурного середовища.
ЛІТЕРАТУРА
Концепція громадянського виховання. Затверджено Постановою президії академії педагогічних наук України «Про концепцію громадянського виховання дітей і молоді» від 19.04.2000, № 1-7. - С. 6.
Абакумова И.В., Ермаков П.Н. О становлении толерантной личности в поликультурном образовании // Вопросы психологии. - 2003. - № 3. - С. 79.
http://www.filosof.com. ua/jomel/m51/gamidov.htm
Сорокин П.А. Человек. Цивилизация. Общество. - М., 1992. - С. 195.
Гал. 3:28.
Ліхтей І.М. Історія середніх віків: Підруч. для 7-го кл. - К.: Грамота, 2007. - С. 205.
Там само. - С. 206.
Там само. - С. 103, 104, 208, 270.
Грива О.А. Соціально-педагогічні основи формування толерантності у дітей і молоді в умовах полікультурного середовища. - К., 2005. - С. 85.