УДК 316. 344. 42

Сергатюк Д. А.

ТРАКТУВАННЯ ПОНЯТТЯ ПОЛІТИЧНОЇ ЕЛІТИ ТА ЇЇ СТРУКТУРИ У СВІТОВІЙ І УКРАЇНСЬКІЙ ПОЛІТОЛОГІЧНІЙ ДУМЦІ

У статті висвітлюється історія становлення терміна «політична еліта», розкриваються причини і наслідки трансформації його меритократичного змісту в альтиметричний, досліджуються сучасні підходи до розуміння змісту поняття на невербальному і альтиметричному рівнях, а також окреслюється структурування політичної еліти в межах останнього.

Ключові слова: політика, поняття, світ, думка, політичний рівень, політична еліта, державне управління, посада, опозиційна еліта.

В статье освещается история становления термина «политическая элита», раскрываются причины и следствия трансформации его мерито- кратического содержания в альтиметрический, исследуются современные подходы к пониманию содержания понятия на невербальном и альтиметричес- ком уровнях, а также очерчивается структуризация политической элиты в пределах последнего.

Ключевые слова: политика, понятие, мир, мысль, политический уровень, политическая элита, государственное управление, должность, опозиционная элита.

The article focuses on the development of the term «political elite», describes the reasons and the results of the transformation of its evaluational meaning into the authoritative meaning. It reveals the modern approaches to the meaning of this notion on the non-verbal and authoritative levels as well as describes the formation of the political elite in the authoritative understanding.

Key words: politics, notion, world, thought, political level, political elite, public administration, position, opposition elite.

Поняття політичної еліти займає чільне місце в категоріальному апараті політології, однак на сучасному етапі розвитку політичної науки не існує однозначного трактування його змісту, що на теоретичному рівні ускладнює операціоналізацію терміну.

Дана стаття становить спробу дослідження причин неоднозначності змісту поняття політичної еліти, підходів до ії трактування і структурування.

Розгляд даної проблематики доцільно розпочати з періоду виникнення елітології, науки про еліту, становлення якої розпочалося у другій половині XIX століття з праць Г. Моски, В. Парето, Р. Міхельса.

Гаєтано Моска виклав свої ідеї в праці «Елементи політичної науки», опублікованій у 1896 році. Згодом вона була перекладена на англійську мову і видана в 1939 році під назвою «Правлячий клас» [1]. Вчений у суспільній структурі виокремлював дві групи людей: тих, які керують і тих, якими керують. Він писав: «У всіх суспільствах є два класи людей - клас керуючих і клас керуємих. Перший, завжди мало чисельний, виконує всі політичні функції, монополізує владу і насолоджується тими перевагами, які дає влада, в той час як другий, багаточисельний клас керується і контролюється першим...» [2]. Однак вчений у структурі правлячого класу вирізняв два прошарки: групу вищих лідерів, які займають ключові позиції, і групу інших осіб, які займаються поточними питаннями керівництва [3], яку він назвав «друга страта» [4].

Його співвітчизник, італійський вчений Вільфредо Парето висунув інший критерій приналежності до вищої страти суспільства, а саме здібність індивіда до тієї чи іншої діяльності, безвідносно до її виду і як синонім до поняття «вища страта», у його новому розумінні дослідник ввів у науковий обіг термін «еліта».

У виданому в 1915-1919 роках чотирьох- томному «Трактаті по загальній соціології» вчений визначав еліту як групу, утворену з людей, які є «найбільш продуктивними чи найбільш здібними», котрі мають найвищі показники в тій чи іншій сфері діяльності [1].

Сам термін «еліта», походить від латинського «eligere» і французького «elite», що означає «краще», «відібране», «вибране». Починаючи з XVII ст. він уживається для позначення товарів найвищої якості, а потім для іменування «обраних людей», передусім вищої знаті, а також привілейованих військовослужбовців. В Англії, як свідчить Оксфордський словник 1823 р., цей термін став прикладатися до вищих соціальних груп у системі соціальної ієрархії. Це поняття стали використовувати також у генетиці, насінництві для позначення кращих сортів та насіння. Однак термін «еліта» не вживався широко в суспільних науках до кінця ХІХ - початку ХХ ст., тобто до праць В. Парето [5].

В. Парето ускладнив привичну дихотомію класів (пануючий і підлеглий), виділивши у вищій страті дві підгрупи: правлячу та не правлячу еліти [6], що стало закономірним наслідком нового трактування поняття «вищий клас». У «Компендіумі із загальної соціології» дослідник пише: «... визначим тих, хто прямо чи опосередковано відіграє помітну роль в управлінні суспільством і складає правлячу еліту; інші утворюють не правлячу еліту» [2].

Вчений вказує на те, що не завжди представники правлячої групи відповідають тим якостям, яких потребує їхня посада і виключає подібних керівників зі складу правлячої еліти. Тобто В. Парето формулює дві ознаки входження до складу правлячої еліти: зайняття посади, завдяки якій індивід прямо чи опосередковано помітно впливає на управління суспільством і відповідність їй. Інакше кажучи, дослідник визначає належність до правлячої еліти за допомогою альтиметричного і меритократичного критеріїв.

Обов'язковість відповідності індивіда цим двом критеріям для визнання його членом правлячої еліти і лише першого для його віднесення до політичного класу вказує на неповну співвідносність цих понять, що свідчить про нетотожність змісту, який вкладали Г. Моска і В. Парето у термін, що згодом отримав назву «політична еліта», або просто «еліта» у його вузькому трактуванні.

У науковій літературі автором статті не було знайдено інформації про те, хто з науковців першим використав даний термін, однак на нашу думку логічно було б припустити, що поняття «політична еліта» в науковий оббіг