Процеси роздержавлення і приватизації в Україні привели до глибокої ринкової трансформації економічної структури країни, в якій на початок 2005 р. частка державних підприємств і організацій державної форми власності становила 4,4 % [3].

Головна мета роздержавлення і приватизації в Україні визначається, як «створення багатоукладної соціально орієнтованої економіки», досягти яку передбачалося шляхом створення «сприятливого економічного та законодавчого середовища» [4]. У розділі «Основні принципи» зазначалося, що:

у результаті роздержавлення та приватизації у власності держави повинно залишатися лише майно, необхідне для виконання державою своїх функцій;

масштаби і темпи роздержавлення та приватизації забезпечуються Державною програмою;

придбання державного майна здійснюється на платній основі за особисті кошти громадян та їх господарських об'єднань кредитні ресурси і приватизаційні цінні папери;

громадянам України створюються можливості для необмеженого вибору сфер приватизації;

роздержавлення та приватизація здійснюються під громадським контролем, з широким інформуванням населення про всі дії щодо приватизації.

Систематизація результатів трансформаційних процесів в Україні допомагає виокремити як цільові функції відповідних напрямів державної політики, так і інструменти її провадження. Актуалізація уваги до приватизації як «до одного з основних інструментів державної політики в українському суспільстві зумовлюється глобалі- заційними, економічними, соціальними і політичними змінами» [5]. Сучасна наукова думка поділяє всі держави світу за трьома стадіями цивілі- заційного розвитку:

доіндустріальна (в основі функціонування - земля);

індустріальна (в основі - капітал);

постіндустріальні (в основі - високороз- винуті технології використання землі й капіталу).

Саме країнам з постіндустріальним рівнем розвитку притаманний найвищий ступінь соціалізації економіки. Хоча основною функцією приватизації вважається одержання коштів до державного бюджету, завдяки чому нівелюються вади перехідного періоду, коли держава позбулася, а ринок не набув досить потужних регулювальних підйомів, здатних балансувати на межі бажаного і можливого у контексті необхідного для створення умов суспільного розвитку, слід визнати, що приватизація як найпотужніший інструмент трансформації відносин власності в Україні вже протягом 16 років виконує функцію основного постачальника приватних підприємств до економічної структури держави, цінних паперів на фондовий ринок, формує клас ефективних власників, а в цілому змінює суспільну свідомість.

Ринкова трансформація відносин власності не є самоціллю, вона є адекватною формою вираження правовідносин на сучасному етапі розвитку України. Йдучи до ринку, ми робимо крок назустріч цивілізації та добробуту. Але потрібно враховувати, що навіть найрозвинутіший ринок не спроможний сам по собі розв' язати всі соціальні проблеми. Держава повинна втручатися в економіку, формувати національну економічну політику, вирішувати соціальні питання. Програми подолання безробіття, запобігання забрудненню навколишнього середовища, освітні, культурно-просвітницькі, з охорони здоров' я та інше, розробляє держава і бере участь у їх реалізації. Той рівень сприйняття ринку, який спостерігається сьогодні, говорить про незворотність трансформаційних змін, започаткованих у 1991 р. Надалі відносини власності, засновані на плюралізмі форм власності, будуть поглиблюватися і вдосконалюватися, проте спрямування їх розвитку належить державі як найвищій інстанції організації суспільної влади і громадському суспільству.

Тому однією з основних складових успіху на шляху розбудови держави постіндустріально- го рівня є постійний діалог влади і суспільства, адже саме суспільство, його добробут і майбутнє визначають і майбутнє держави.

ЛІТЕРАТУРА

Жаліло Я.А. Економічна стратегія держави: теорія, методологія, практика. Монографія. - К., НІСД, 2003. - С. 98.

Гальчинський А., Геєць В. Інноваційна стратегія українських реформ. - К., «Знання України», 2004. - С. 40.

Чечетов М., Жадан І. Державне регулювання та державне підприємництво: міфи і реальність. «Економіка України». - № 12. - 2004. - С. 11.

Чечетов М. Трансформація відносин власності в Україні (правовий аспект). «Економіка України». - № 9. - 2005. - С. 9.

Гринчук В.Г. Економічні проблеми реформування відносин власності в Україні в світлі зару-біжного досвіду. - Одеса, 2003. - С. 13.

Верховодова Л.Т. Завершальний етап приватизації в Україні. - К.: «Міленіум». - 2004. - С. 9-10.