Позитивним у наведених визначеннях є наголос на якісній особливості толерантності - орієнтувати суспільні взаємодії на порозуміння між суб'єктами і тим самим - слугувати цілісності і функціональності всього суспільного організму. Проте лишається незрозумілим, про яку готовність (інтелектуальну, психологічну, моральну, вольову, іншу) йдеться. По-друге, поза увагою авторів опинилась мотивація такої готовності - чи вона є усвідомленою, внутрішньою, раціонально обґрунтованою або, навпаки, є вимушеною, такою, що склалась під впливом психічного зараження, навіювання, моди тощо.

З нашого погляду, неправильно визначати толерантність через байдужість, яка в певному сенсі є її антиподом. Байдужість як і індиферентність для підтримання соціальної кооперації, соціальних контактів є конструктивно бідною та непродуктивною позицією, яка врешті-решт гальмує силою своєї інерції досягнення необхідних для суспільства злагоди, співпраці, запровадження новацій. На відміну від них толерантність, як справедливо підкреслює Р. Валітова, передбачає пошук розумного компромісу на основі інтересу до іншого. Для толерантності характерна інтенсивна робота думки, аналіз, міркування, співставлення на фоні загальної добро - зичливості. Вона «передбачає зацікавлене ставлення до «іншого», бажання осягнути його світовідчуття» [23, с. 34], і тому виражається у прагненні людини порозумітися з іншим через процедури пояснення своїх мотивів, погодження установок та принципів співробітництва, відмови від тиску на іншого та образ його гідності.

Не є синонімом толерантності й поблажливість, оскільки містить імпліцитно відтінок відпочаткової зверхності одного суб'єкта до іншого, виключаючи тим самим принцип рівності у міжсуб'єктних відносинах. Цілком очевидно, що без і поза визнання цього ускладнюється забезпечення прикінцевого плідного результату суспільної співпраці вільних соціальних акторів і підтримання повноцінної функціональної єдності самого соціуму. Тому в науковій літературі толерантність розглядається, перш за все, як пошана і визнання рівності, відмова від домінування і насильства, відмова від зведення різноманіття людської культури, норм поведінки до одноманітності або переваги будь-якої однієї точки зору [24, с. 97].

Ввічливість, чемність, доброзичливість та інші комунікативні категорії входять до лінгвокульту- рологічного поля толерантності, однак кожна з них також не описує її зміст. Як зазначать вчені, толерантність має справу з двома лексико- семантичними варіантами. Один з них належить полю «властивість, якість», а другий - полю «ставлення, відношення». Якщо в першому випадку актуалізується психологічний аспект, то в другому - акцентуються раціональні і соціальні сторони відношення. Поняття ввічливості, чемності не є результатами відношення суб'єкта до іншого у зв'язку з усвідомленням його інакшості й переживанням внутрішнього конфлікту, спричиненого колізією зіткнення відмінностей, що є обов'язковим для ситуації толерантності [25, c. 107].

Як бачимо, проведений аналіз засвідчив нечіткість, крихкість і напластування одне на одного складових елементів концепту толерантності. Терпимість, терпеливість, ввічливість, байдужість, поблажливість, доброзичливість і т. ін. - всі вони артикулюють різні іпостасі тієї ж самої світоглядної позиції - примирення з інакшістю іншого. Це дозволило В. Лекторському тлумачити толерантність як представлену через такі типи її функціонування - від пасивного сприйняття інакшості іншого і примирення з нею аж до активного критичного діалогу з нею, що можливий лише за умови прояву активності суб'єкта:

терпимість до існування різних поглядів і практик. Цей тип характеризує ситуацію, коли різні системи поглядів допускаються за умови, якщо вони не суперечать загальнолюдським нормам;

повагу до іншого, кого людина не розуміє і з ким не взаємодіє. Цей тип виокремлюють через рівноправність культур і відсутність привілейованої системи поглядів і переконань;

терпимість до слабкостей інших. Це збігається з плюралізмом і пов'язане з визначенням привілеїв у системах поглядів і цінностей;

збагачення досвіду і критичний діалог, що спирається на діалогічність природи розуму [26, с. 46-54].

В царині політичних відносин толерантність відіграє важливу роль. Вона виступає органічною нормою демократичної організації влади, утворюючи той соціально-психологічний клімат, поза і без якого унеможливлюються самі демократичні засади і процедури перебігу політичного процесу. Толерантність сприяє репрезентації специфічних інтересів різноманітних меншин, груп, спільнот і трансформації цих інтересів у площину політичної практики.

Толерантність виступає умовою формування і життєздатності ринку політичних ідей, програм, стратегій розвитку, сприяючи їх чесній конкуренції, доступності для ознайомлення з ними широкого загалу, підтримці з його боку оптимальних варіантів і врахуванню альтернативних пропозицій.

У політичному плані толерантність інтерпретується як готовність влади припускати інакомислення в суспільстві, діяльність опозиції в рамках конституції, здатність гідно приймати поразку в боротьбі. Толерантність не вимагає лояльності до політичного опонента і не передбачає відмову від боротьби за свої цілі. Проте вона спонукає політичних акторів поважати право на відмінність і сприймати цю відмінність як цінність, що заслуговує, принаймні, на уважне вивчення. Толерантність покликана трансформувати креативну, протестну енергію мас у мирне продуктивне русло, через інституційні, організаційні та процедурні механізми формування загальної політичної волі убезпечити суспільство від сваволі, насилля, екстремізму.

Толерантність в політиці означає готовність до діалогу, відкритість до розгляду будь-якого питання, відсутність закритих чи «незручних» для серйозного обговорення тем. Толерантний політик в чомусь дуже важливому має нагадувати досвідченого дипломата, який чудово розуміє необхідність і неминучість компромісів, що покликані сигналізувати соціуму про об'єктивну потребу в забезпеченні не будь-яких, а цілком конкретних умов для підтримування людської солідарності і функціональної єдності суспільства. З огляду на це толерантність виступає одним із засобів гармонізації інтересів в гетерогенному суспільстві,