УДК 316.352 (091)

Бронніков В.Д.

ПРО СТАНОВЛЕННЯ КОНЦЕПЦІЇ МАРГІНАЛЬНОСТІ

Аналізуються основні етапи становлення концепції маргінальності, специфіка її типів (зокрема політичної маргінальності), висловлюється необхідність коректного вживання поняття «(маргінальність» у науковому дискурсі. Проаналізовано застосування терміна «(маргінальність» у різних галузях знань - економіці, соціології, політичних науках.

Ключові слова: маргінальність, політична маргінальність, структурна маргінальність, концепція маргінальності, парадигма маргінальності, маргіналізм, соціальний статус, соціальний транзит, етнокультурна маргінальність.

Анализируются основные этапы становления концепции маргинальности, специфика ее типов (в особенности политической маргинальности), высказывается необходимость корректного употребления понятия «<маргинальность» в научном дискурсе. Проанализировано применение термина «<маргинальность» в разных отрослях знаний - экономике, социологии, политических науках.

Ключевые слова: маргинальность, политическавя маргинальность, структурная маргинальность, концепция маргинальности, парадигма маргинальности, маргинализм, социальный статус, социальный транзит, этнокультурная маргинальность.

The main stages of the marginality concept development, the special features of these stages (political marginality in particular) are analyzed, the necessity of the correct use of the notion of «<marginality» is mentioned in the scientific discussion. The use of the term «(marginality» in different branches of knowledge such as economics, sociology and political science is analized.

Key words: marginality, politics of marginality, structural marginality, margilalism, social status, concepts of marginalism, paradigms of marginality, social transition, ethno cultural marginality.

Соціально-політична реальність іноді турбує, іноді підштовхує або просто пронизує і стимулює дослідника звертатися до невідомих зон, проблемних моментів, «темних плям» різнобарвного кола суспільних проблем. Глибокі зміни, що відбуваються в сучасному суспільстві, дають підстави для висловлення думки, згідно з якою треба виключити будь-яку претензію щодо універсалізму наукових теорій, які можуть пояснити будь-які проблеми, що виникають у соціумі. Навіть фундаментальні теорії, філософські концепції або суспільні аксіоми, які здавалися стабільними і непорушними (наприклад, марксизм), на основі яких можна було будувати різні соціально-політичні конструкти, рано чи пізно стають нестійкими та рухливими. Виникають можливості для формування нових теорій, підходів, схем. На деякий термін нова цікава розробка стає актуальною, привертає до себе увагу дослідників, які можуть з нею погоджуватись і не погоджуватись, критикувати або бути від неї в захваті. У сучасному світі плюралістичних цінностей все має право на життя. За словами сучасного класика філософської та політичної думки Френсіса Фукуями, «... зараз ми живемо в доволі хаотичному світі, де існує безліч ідей та відсутній консенсус» [1, с. 70].

Це безпосередньо стосується і концепції маргінальності. Концепція маргінальності здійснила важливу роль у соціологічній думці, але, по- перше, хотілося б знати, чи знайдеться для неї місце і в інших науках? У практиці використання самого терміна «маргінальність» у різних галузях знань - соціології, економіки, філософії, соціальної психології, культурології, політології - склалося декілька дисциплінарних та міждисциплінарних підходів. По-друге, у справі уточнення, розвитку поняття закарбувалися декілька значень, які стосується різних типів маргінальності. По- третє, нечіткість поняття робить складним вимірювання самого явища, його аналіз у соціальних процесах. У той же час досить розповсюджене та іноді вільне застосування терміна призводить до необхідності уточнення його змісту, систематизації різних підходів і аспектів його використання. З цією метою розглянемо історичний шлях цього терміна, підходи до його використання, характеристики різних типів, у тому числі політичної маргінальності.

Різних аспектів маргінальності прямо і опосередковано торкалися багато західних науковців: Г. Гегель, Д. Головенскі, А. Грін, Е. Дюркгейм, Г. Зіммель, К. Маркс, Г. Маркузе, Р. Парк, Е. Стоунквіст, М. Фуко, М. Хайдеггер, Т. Шибутані та ін. Серед вітчизняних дослідників даного феномена можна відзначити А.І. Атояна, ЛМ. Банникову, М. Бахтіна, Т.В. Вергун, А.А. Галина, З.Т. Голенкову, І.В. Гордієнко-Митрофанову, Л.Н. Гумільова, Н.В. Забєліну, В.В. Зотова, Е.Д. Ігітханян, В.Л. Каганського, І.В. Казарінову, 1.1. Кального,

Ю.Кузнецов, А.П. Лантух, Ю.М. Лотмана,

І. Мельникова, І.П. Попову, І.П. Прибиткову, Е.Н. Старикова, С.А. Сусареву, Н.М. Харченко, В.О. Чернієнко, В.А. Шапінського. Слід відмітити, що спеціальних досліджень політичної маргінальності у вітчизняній літературі ми не знайшли. Разом з тим були захищені дисертації в галузі соціальної філософії, присвячені феномену маргінальності (Свящук А.Л., Кемалова Л.І.).

Уявлення про генезис наукового терміна «маргінальність» та його функціональне навантаження сформувалися зовсім недавно, але це є надзвичайно важливим для його розуміння. Тлумачення цього терміна напряму залежить від знання його історії. Адже методологічна універсальність терміна «маргінальність», можливість його застосування до вивчення найрізноманітніших соціальних процесів приводили до того, що в різних умовах він кожного разу набував нової якості, нового значення і нового сенсу, у такий спосіб демонструючи свою евристичну плодотворність. У нашому дослідженні ми вживаємо маргінальність як поняття і як термін. Як зазначає А. Є. Конверський, «у логіці «термін» означає слово або словосполучення, яким або позначаються предмети, властивості, відношення чи дії, операції над предметами (так звані дескриптивні терміни), або фіксують зв'язки, відношення, характеристики, що забезпечують інваріантність (незмінність) семіотичного інваріанта висловлювання при всіх можливих перетвореннях і будь-яких значеннях його дескриптивних термінів (так звані логічні терміни) [2, с. 56]. Справа в тому, що поняття «маргінальність» часто-густо вживається не як науковий термін, що передбачає сувору дефініцію, а метафорично. На нашу думку, академічний дискурс має спиратися на усвідомлене слововживання. Очевидно, що конструктивна діяльність вчених щодо формування та застосування тих чи інших понять завжди обумовлена конкретними цілями науки. А наукові потреби,