Як відомо, спочатку термін «маргінальний» (як певний «корисний» простір) почав вживатися з часів виникнення друкарства і використовувався для позначення записів, нотаток на полях, що межували з друкованим текстом.

Ще одна цікава інформація про походження терміна «маргінальність» пов'язана з географічною назвою. Маргіналами ще в стародавні часи називали мешканців Маргіани (грецка Margiane, ст. перс. Маргуш). Це назва стародавньої області в Середній Азії, яка була розташована по руслу р. Мургаб (нині південний схід Туркменістану і північ Афганістану) ще в 1-му тисячолітті до н. е. Найперші згадки про Маргіану були в «Авесті» і у відомому Бахустанскому написі. Маргіана межувала з невеликими азіатськими країнами: Пафією на заході, на північному сході - з Согдом, на сході - з Бактерією, на півдні - з Арією. Маргіана послідовно переходила із рук в руки і входила до складу більш могутніх держав: Ахеменідів у VI ст. до н. е. (пізніше захоплені Дарієм - 1), Олександра Македонського - у IV ст. до н. е., а пізніше - до держави Селевкидів і навіть до Парфянського царства [4]. Загальна і політична культура Маргіани складалася на основі місцевих азіатських політичних традицій, а також еллінізму. Релігійні звичаї формувалися завдяки язичництву, зороастризму, буддизму. Така релігійна різноплановість сприяла виникненню адаптивної політичної моделі територіально- маргінальної держави. Тобто це було державне утворення, яке не мало стабільності, акцентованої незалежності і чіткої суверенної території, а мало лише тимчасове, нетривале самостійне існування. Як це нагадує історію України! Тільки тут інші дійові особи та виконавці: татаро-монгольська навала, літовсько-польська агресія, військова політика Турції, Росії, Австро-Угорщини, Німеччини, сучасної РФ.

У кожній галузі знань тема маргінальності набувала особливого забарвлення. Історично першою спробою застосування цього терміна можна вважати сферу економічних знань. Маржиналізм виникає у Франції та Німеччині в другій половині 19 століття. Завданням цього економічного напряму є пояснення економічних процесів та явищ, виходячи з граничних величин або станів.

Маржиналізм постає як надзвичайно ефективний метод аналізу, бо дає змогу застосовувати диференційне числення в самому процесі економічних міркувань. За змістом, маржиналізм означає (від фр. marginal - граничний, від лат. - marginalis - знаходитись на межі), по-перше, різницю між біржовою ціною товару і найбільшим розміром можливої позички під цей товар, по-друге, різницю між ціною, визначеною в біржовому бюлетені, та ціною покупця і навіть «економічно близький до краю, майже збитковий». На конкретному економічному рівні припускають, що економічна людина віддає перевагу більшій кількості певного блага, ніж меншій, але зі спадною граничною (маргінальною) корисністю, тому що кожна додаткова порція блага має для неї меншу вартість, ніж попередня. Цей стан називають спадною маргінальною замінністю [5, с. 215, 387]. У політичне мислення маржиналізм запровадили економісти, що взялися до вивчення і політики.

Вперше в соціологію поняття маргінальності ввів американський дослідник Р. Парк у 1928 році. Він і є засновником так званої американської традиції в маргіналістиці. Р. Парк використав поняття «маргінальна особистість» для позначення соціально-психологічних наслідків неадаптації мігрантів до вимог урбанізму як способу життя. Така особистість має цілу низку характерних рис: занепокоєність, агресивність, шанолюбність, чутливість, егоцентричність.

У якості самостійної соціологічної концепції вчення про маргінальну особистість розробляється в 30-ті рр. Зокрема, Е. Стоунквіст розглядає маргінальність із суто культурологічних позицій. Акцент він робив на проблемах соціальної мобільності в багатоетнічному суспільстві США. Пізніше цю концепцію розвивали А. Антоновські, Р. Хінрікс та ін. Але, на відміну від своїх попередників, вони зосередили увагу на психосоціальному впливі на особистість подвійності соціального статусу і ролі, що виникають при конфлікті культур. Основоположниками статусно- рольової концепції маргінальності серед американських дослідників виступили Х. Дікі-Кларк, Дж.Б. Манчіні, Р. Мертон, Е. Х'юз, Т. Шибутані. Підсумком американського підходу до вивчення маргінесу стало дослідження особливостей соціального транзиту в неоднорідному суспільстві.

Подивимось на європейську традицію застосування цієї наукової категорії, ії входження в обіг. Термін «маргіна» прийшов до нас з німецької мови, а туди слово прийшло з французької - «маргінал». Якщо ми подивимось на маргінала з точки зору соціології, то це - людина, яка від своєї соціальної групи відійшла, але в ніяку іншу не увійшла. В англійській мові синонімічним є слово аутсайдер, ізгой, чужий, побічний і тому воно близько стоїть до романського «маргінал» або «маргінес». Європейськими дослідниками маргінальності в такому значенні були Е. Дюркгейм, Г. Зіммель, М. Фуко, М. Хайдеггер, а також Р. Барт, Ж. Леві- Стренже, К. Леві-Стросс та ін. [6].

Розвиток різноманітних подій у Європі в другій половині ХХ ст. стимулював продовження досліджень феномена маргінальності. На перший план вийшли проблеми нерівномірності соціально - економічного розвитку, політичного плюралізму, що ускладнилися через світові війни, зростання безробіття, природні катаклізми тощо. За цих умов визначився «нижній» і «верхній» рівень маргінесу. Перший - соціальне дно суспільства, куди потрапляли люди після економічного, соціального або політичного фіаско. До другого входили революціонери, політики-вільнодумці, творчі