особи, люди мистецтва, себто своєрідні піонери-авангардисти, кожен у своїй галузі - політиці, науці, культурі тощо. Щодо кола політичних маргіналів, то, на наш погляд, до нього слід додати ще й тих, хто в результаті політичних баталій був відкинутий від провідних ролей на соціальній сцені змагання за владу і владні повноваження. Загальними рисами цих маргіналів, як «низів», так і «верхів», є процес переходу та випадіння на деякий час і навіть виключення із суспільної системи розподілу праці і політичного буття.
Західноєвропейська соціологія запропонувала також концепцію структурної маргінальності. Її змістом є взаємозалежність маргінальності та соціальної структури конкретного типу суспільства. Серед прихильників даної концепції - К. Маркс, К. Рабан, А. Фарж. Сучасний українській дослідник А. Свящук також вбачає витоки маргіналізації в кардинальних змінах соціальної структури. На його думку, різноманітні погляди щодо розуміння маргінальності слід систематизувати в такий спосіб: 1) концепції маргінальності індустріального періоду розвитку суспільства; 2) концепції маргінальності в структурах постіндустріального суспільства [7].
Філософське осмислення феномена маргінальності в другій половині ХХ століття було представлено в роботах постструктуралістів - Ж. Делеза, Ф. Гваттарі, Ж. Дерріда (вони розкривали поняття маргінальності через порівняння з поняттями «номадності», «децентрації»).
У сучасному суспільствознавстві, в основному, аналізуються три загальні парадигми маргіналь- ності. Це концепції етнокультурної маргіналь- ності, структурної маргінальності, маргінальності соціальної ролі [6].
У політичній науці ми маємо не дуже багато інформації щодо дослідження проблем маргінальності. Узагальнюючи низку дефініцій, ми визначаємо маргінальність як стан груп та індивідів у ситуації, яка примушує їх під впливом зовнішніх факторів, пов'язаних з різним соціально-економічним і соціально-культурним переструктуруванням суспільства в цілому, змінювати своє соціальне положення і приводити до суттєвої зміни або втрати попереднього соціального статусу, соціальних зв' язків, соціального середовища, а також ціннісних орієнтацій. Маргінальність у найширшому розумінні - це позначення пограничного характеру соціальних, культурних, економічних, політичних та інших позицій індивідів або груп. Специфіку політичної маргінальності можна визначити як таку, що обумовлена втратою загальноприйнятих політичних норм і цінностей політичної культури. Ознаками процесу політичної маргіналізації є поразка в цивільних (політичних) правах, позбавлення права виборів; відсторонення від участі в звичайній політичній діяльності і від доступу до формального політичного впливу, втрата довіри виборців до наявної політичної еліти.
Ми спробували проаналізувати початкове застосування терміна «маргінальність» у різних галузях знань - економіці, соціології, політичних науках. Очевидно, що важко уникнути фрагментарності, еклектичності у викладі історії становлення концепції маргінальності. Це пояснюється тим, що не існує цілісних уявлень про маргінальність. У той же час концепція маргінальності є конструктивною, що обумовлено перш за все тим, що маргінальність - це атрибут, невід'ємна властивість індивідуального і суспільного буття. Крім цього, підвищений інтерес до цієї концепції можна пояснити перманентними динамічними змінами в життєдіяльності українського суспільства, очевидними кризовими тенденціями перебігу соціального розвитку. Ці об'єктивні чинники і обумовлюють необхідність ретельного аналізу змісту поняття «маргінальність», еволюції даного поняття в історії науки та місце концепції маргінальності в сучасному суспільствознавстві.
Багатогранність явища маргінальності ускладнює осягнення його сутності. Досліджуючи маргінальність, вчений усвідомлює безпорадність, марність своїх зусиль у висвітленні цієї теми в цілому. У той же час пізнання - це вічне прагнення наблизитися до сутності. Отже, маргінальність завжди буде привабливою та перспективною темою наукових пошуків.
ЛІТЕРАТУРА
Фукуяма Ф. Беседа проф. И.М. Рогова с... - 19 авг. 2008 г. // Вопросы философии, 2009, № 2. - С. 68-70.
Конверський А.Є. Логіка: Підручник. - К.: Четверта хвиля, 1998. - 272 с.
Дротянко Л.Г. Феномен фундаментального і прикладного знання. - К.: Вид.-во ЄУФІСМіБ, 2000. - 423 с.
Кирьяко А. Открыта новая цивилизация - родина Заратуштры? - http://elementy.ru/image/blogs/zaratustra fig. 1-11 jpg.
Економічна людина. Маржиналізм // Короткий оксфордський політичний словник / Пер. з англ.; За ред. І. Макліна, А. Макмілана. - К.: Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2005. - 789 с.
Маргинальность в современной России. Коллективная монография. - М.: Московский общественно научный фонд, 2000. - 93 с.
Свящук А.Л. Феномен маргінальності в генезисі сітьового суспільства. - Автореферат дис. на здобуття наукового ступеня канд. філос. наук. - Харків, 2006. - 15 с.
Кемалова Л.І. Маргінальність в умовах трансформаційних процесів сучасного суспільства. - Автореферат дис. на здобуття наукового ступеня канд. філос. наук. - Сімферополь, 2006. - 16 с.