УДК 32(091)(477)

Лушагіна Т.В.

ПОНЯТТЯ «ГРОМАДА» У ВІТЧИЗНЯНИХ КОНЦЕПЦІЯХ ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ КІНЦЯ ХІХ - ПОЧАТКУ ХХ ст.

В статті розглядається ґенеза поняття «громада» в історії вітчизняної політичної думки (періоду кінця ХІХ - початку ХХ століття). Аналізуються погляди відомих учених на причини створення й еволюцію розвитку територіальної громади.

Ключові слова: громада, територіальна громада, місцеве самоврядування.

В статье рассматривается генезис понятия «община» в истории отечественной политической мысли (периода конца XIX - начала ХХ века). Анализируются взгляды известных ученых на причины создания и эволюцию развития территориальной общины.

Ключевые слова: община, территориальная община, местное самоуправление.

This article deals the conception «community» is considered in the history of native political thought (period in the end of the XIXth - the begining of ХХ,th century).The ideas of the known scientists about reasons of creation and evolution of development of territorial community are analyzed.

Key words: community, territorial community, local self-government.

Запорукою ефективного розвитку держави є налагоджений механізм місцевого самоврядування, основою якого виступає територіальна громада. Вона відіграє провідну роль у формуванні громадянського суспільства та забезпеченні демократичного розвитку держави. Саме тому проблема територіальної громади залишається актуальною протягом багатьох років і привертала увагу науковців, політичних діячів, фахівців з різних галузей знань, які вивчали різноманітні аспекти життєдіяльності громади, її органів з метою виявлення найефективніших форм і методів організаційного, правового, економічного і соціального впливу на розвиток місцевого самоврядування.

На сьогодні питання становлення і функціонування територіальних громад в українській державі обговорюється і в політичній, і в соціальній, і в юридичній науках. Але, незважаючи на актуальність даної теми, на сьогодні в наукових дослідженнях не опубліковано жодної ґрунтовної роботи щодо ідей громади в історії вітчизняної політичної думки та ґенези самого поняття «територіальна громада». Проте, маємо низку джерел і досліджень, що розглядають окремі аспекти процесів виникнення і розвитку територіальних громад. Так, різні сторони діяльності територіальних громад в Україні досліджують О. Батанов [2], М. Баймуратов [1], О. Бориславська [3], М. Корнієнко [8], М. Лациба [9] та ін. При вивченні питання територіальної організації населення в історії вітчизняної політичної думки доречним буде звернутися до праць таких громадських та політичних діячів як М. Драгоманов [5], І. Франко [14], В. Липинський [10].

Сам термін «територіальна громада» не мав чіткого визначення в минулому і не має остаточної дефініції сьогодні. Так, до другої половини ХХ століття слово громада у більшості населення України ототожнювалось в першу чергу з поняттям спільноти, сукупністю жителів певного поселення - міста, села. Від слова громада в українській мові походять такі важливі поняття як громадський, громадянин, громадянський, громадянське суспільство.

В період кінця ХІХ - початку ХХ століття з виникненням національного руху та пропонуванням різних ідей державотворення, поняття «громада» набуває ще одного значення. Це, насамперед, об'єднання студентів, інтелігенції на основі просвітницьких ідей. Практичні завдання громад, що випливали з їхньої ідеології, визначались лише загальними напрямками роботи: обов'язком українського студентства було визначено ознайомлення з передовими суспільними теоріями і практичним досвідом європейських політичних партій, посилення соціально-економічного аспекту в українському русі, оволодіння національною культурною спадщиною, а також пропагування відповідних ідей у суспільстві. Діяльність таких громад сприяє виникненню нового розуміння поняття «громада» в рамках концепції місцевого самоврядування.

Політичні діячі даного періоду приходять до висновків, що для ефективної побудови держави необхідне міцне місцеве управління, основою чого має стати територіальне об'єднання громадян. Проте проблема розуміння даного поняття заключається в тому, що кожен з представників вітчизняної політичної думки даного періоду вирізняв різні територіальні межі даної громади, а також її кількісний склад.

Так, наприклад, ідея громади посідає одне з важливих місць в державотворчій концепції М. Драгоманова (1841-1895 рр.). Політична програма, запропонована М. Драгомановим, передбачала радикальне реформування політичного та адміністративно-територіального устрою Російської імперії. При визначенні меж українських областей М. Драгоманов керувався етнографічним принципом. Оригінальним є трактування М. Драгомановим самоврядування, як форми управління адміністративними одиницями. Це зокрема стосується формування кадрового складу самоврядних органів. В цій теорії зустрічається певна суперечність у виборі принципів поділу територіальних одиниць - областей [11].

Перш за все, Драгоманов розумів, що самоврядування не є самодостатньою системою, проте воно виступає важливим механізмом в процесі державотворення. В ідеалі місцеве самоврядування має забезпечувати реалізацію інтересів та запитів громадян, корпоративних об'єднань, громадських асоціацій, з одного боку, та потреб й інтересів суспільства, нації, держави, з іншого. На його думку, самоврядування відігравало декілька важливих функцій: інституту виявлення і впровадження громадських ініціатив «на місцях»; організатора господарського і культурного життя певних громад, нарешті, представника цих громадянських об' єднань і мешканців певних територій перед державними органами влади. Він слушно нагадував, що в будь-яких практичних діях або в теоретичних розрахунках «не повинно бути (та й не може бути) забуто, що самоврядування є лише форма, яка повинна бути наповнена реальним змістом: задоволенням потреб населення, економічних і культурних» [5].

Основою місцевого самоврядування мала стати громада, яка б складалася з мешканців даної території. Самоврядні громади та ширші області (землі) об' єднуються у «вільний союз-спілку» на основі принципів конституціоналізму та представницьких органів на різних щаблях [6].

Фактично, дана ідея М. Драгоманова відображена в Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні», а саме