в ст. 15, де зазначається право територіальних громад об' єднуватися в асоціації: «Органи місцевого самоврядування з метою більш ефективного здійснення своїх повноважень, захисту прав та інтересів територіальних громад можуть об'єднуватися в асоціації органів місцевого самоврядування та їх добровільні об'єднання, які підлягають реєстрації відповідно до законодавства в органах Міністерства юстиції України» [13].
Крім того, М. Драгоманов зазначає, що місцеве самоврядування має нести відповідальність перед громадянами, які його обрали. А організація влади повинна будуватися за принципом «знизу догори», де всі інститути самоврядні та діють за схемою: громадянин - громада - волость - повіт - область - держава (лише державні органи не є самоврядними), тобто у схемі організації місцевого самоврядування закладена так звана громадянська модель, що згодом стає основою Європейської хартії місцевого самоврядування.
Фактично, в основі драгоманівської концепції місцевого самоврядування лежить поняття сього- нішньої територіальної громади: люди мають об'єднуватися у межах певної території на основі спільних територіальних проблем.
Як визначає Закон України «Про органи самоврядування в Україні», територіальна громада - жителі, об' єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр [13].
Отже, можна сказати, що поняття «громада» в концепції державного будівництва М. Драгоманова носить забарвлення сучасної територіальної громади як основи місцевого самоврядування.
У женевській «Громаді» реалізував свої погляди, виходячи з драгоманівської «громади», також С. Подолинський (1850-1891 рр.). За тлумаченням С. Подолинського, громада - об' єднання людей для виконання виробничих функцій i розв'язання громадських справ. Вона виступатиме основою для ведення господарства та органом політичного самоврядування, поєднуватиме в собі законодавчу, виконавчу й судову владу. Формою політичного устрою громадівського соціалізму буде народна федерація громад, заснована на повному політичному рівноправ'ї кожної громади й повному внутрішньому самоврядуванні [16, с. 118].
Таким чином, Подолинський об'єднує населення у громади на основі показника зайнятості населення та ведення господарства. Крім того «свою громаду» він наділяє не скільки повноваженнями самоврядної одиниці, скільки повноваженнями владного суб'єкта.
Як, зазначає Н. Камінська, Подолинський детермінував залежність влади, права та свободи від рівня господарської самостійності громади, розвитку продуктивних сил суспільства. Складові частини держави (громади) ухвалюють самі для себе в усіх справах обов' язкові норми, а спільна «рада громад» є, насамперед, арбітром у конфліктах між ними [6].
І. Франко (1856-1916 рр.) в своїй творчості неодноразово звертався до проблеми державного устрою країни. І. Франко, безперечно, був прихильником її громадівського устрою. Мислитель наголошував, що громада є найменшою складовою одиницею держави.
Розмірковуючи над значенням громад у політичному житті держави, І. Франко писав: «...коли кожний повіт, кожний край, кожна держава складається з громад - сільських чи міських, то все одно перша і найголовніша задача тих, що управляють державою, краями, повітами, повинна би бути така, щоб добре упорядкувати і мудрими правами якнайліпше забезпечити ту найменшу, але основну одиницю. Бо коли громада зле впорядкована, бідна, темна і сама в собі розлазиться, то очевидно, ще й увесь побудований на ній порядок повітовий, крайовий і державний не може бути тривалий» [15].
Основний засіб здійснення народом своєї влади, на його думку, - це громади, що виконують усі функції управління суспільством: господарсько- економічну та культурно-освітню, судову. Представницькі органи належить утворити на рівні вільного союзу громад. Усі обранці підконтрольні громадам, які їх обрали. І. Франко вважав, що новий соціально справедливий устрій базуватиметься на якнайширшому самоуправлінні общин і країв, складених із вільних людей і об'єднаних між собою вільною федерацією, що ґрунтується на солідарності інтересів, відсутності політичного тиску згори на народ. Сам народ знизу управляє собою, працює сам на себе, сам освічується й сам захищається.
Отже, територіальне об'єднання громадян на основі теорії Франка має здійснюватися на основі соціальних, економічних та культурних показників. Лише в такому випадку регіон буде розвиватися цілісно і успішно.
М. Грушевський (1866-1934) вважав доцільним на першому етапі побудови незалежної Української держави організувати місцеву владу на основі українських комітетів у волостях і містах. Вони мали утворюватися за принципами формування самої Центральної Ради і не втрачати свого значення з розвитком й організацією на нових підставах органів міської та земської самоуправи.
М. Грушевський пропонував відмовитися від декларативного закріплення конституційного статусу місцевих рад. Предметом конституційного регулювання статусу органів місцевого самоврядування повинна бути їх юридична природа як заснована на законі самоорганізація громадян сільських і міських громад з метою задоволення своїх колективних життєвих потреб за рахунок власних коштів і державного фінансування. Такі громади мають існувати як частина місцевого самоврядування.
В. Липинський (1882-1931) приділяв велику увагу поняттю громадянства і громадського об'єднання (громади). При чому поняття «громада» і «громадянство» в концепції Липинського мають подвійне значення. Громадянство в системі місцевого самоврядування він визначає як місцеве громадянство, що складається з організацій робітників і професійних союзів. Взаємовідносини громадян як в системі місцевого самоврядування, так і на державному рівні мають здійснюватися на основі закону.
Тобто, проблема законодавчого закріплення функціонування територіальної громади повинна спиратися на відповідну законодавчу базу.
Громадянство, як територіальне об'єднання, Липинський визначає через прагнення боротьби з владою, коли громадяни використовують різні політичні методи для діалогу з владою.
Фактично, за теорією Липинського територіальна громада має формуватись на основі політичного інтересу та існувати