Вплив глобалізаційних змін на різноманітні групи та країни не є однаковим. Залучення окремих людей до процесів глобалізації, є підстави вважати, майже напрямом залежить від їх соціально-економічного статусу. У еліт, очевидно, є більше за кількістю та глибиною транснаціональних інтересів, зобов'язань та самоідентифікацій, ніж у не-еліт. Дійсно, погляди широкої громадськості на питання національної самоідентифікації значно відрізняються від поглядів багатьох еліт. Громадськість, в цілому, стурбована фізичною безпекою, а також безпекою суспільства, що включає в себе підтримку існуючих форм мови, культури, зборів, релігії, національної ідентифікації. Для багатьох еліт, ці стурбованості є вторинними відносно до участі в глобальній економіці, підтримці міжнародної торгівлі та міграції населення, посилення міжнародних інститутів тощо. Таким чином, центральна відмінність між «широкою публікою» та елітами, на думку С. Хантінгтона, полягає не в ізоляціонізмі відносно інтернаціоналізму, а в націоналізмі відносно космополітизму [7].

Космополітизм як такий не є принципово новим феноменом, проте, саме нині його установки стають найбільш актуальними та релевантними стану глобалізованого «суспільства без кордонів». Узагальнюючи визначення дослідників, космополітизм, можна трактувати як сукупність ідей, що характеризують нову загальнопланетарну реальність, єдиний політико-економічний та соціо-культурний простір, що формується нині на основі взаємозв'язків та взаємозалежності країн та народів, прискорення темпів обміну товарами та послугами, міжнародного переміщення капіталів та робочої сили, масових міграцій, взаємопроникнення духовних цивіліза- ційних цінностей.

Досить вагомим прикладом активного поширення космополітичних поглядів у світі є, заснована 1953 року в США, всесвітня організація World Service Authority, що видає документ під назвою «Паспорт громадянина світу». Станом на 2008 рік 174 світові держави (серед яких, до речі, і Україна) поставили свої візи у даному документі, тим самим де-факто визнаючи його легітимність [15].

Того ж 1953 року, голова компанії «Дженерал Моторз», що отримав призначення на посаду Міністра оборони США, проголосив: «Те, що добре для Дженерал Моторс - добре для Америки» [7]. Тоді він був досить щільно розкритикований, проте, тепер мультинаціональні корпорації принципово розглядають свої інтереси окремо від інтересів тих чи інших країн. В той час, як їх глобальні операції розширюються, корпорації поступово стають менш націоналізованими. У 1990-ті роки, такі корпорації як Ford, Aetna, Motorola, Price Costco та Kimberly- Clark, у відповідь на пропозицію Р. Найдера, відмовились від проявів патріотизму та відкрито позиціонували себе у якості транснаціональних [7].

Глобалізація, таким чином, доводить справедливість спостереження А. Сміта про те, що «в той час, як власник землі є обов'язково громадянином окремої країни, де розташоване його помістя... власник акцій правомочно є громадянином світу, та не обов'язково прив' язаний до якоїсь окремої країни» [15]. Слова А. Сміта, датовані 1776 роком, описують те, як розглядають себе сучасні транснаціональні підприємці, що є найяскравішими представниками світової бізнесової еліти.

Здавалося, що питання класового розподілу суспільства вже не є та не стануть знову актуальними. Водночас, дослідники глобалізації нині активно поширюють тези про тенденції розгортання нового класового розподілу світу. Вчені доходять висновку про те, що глобалізація пов' язується не лише з суперечливими процесами світової інтеграції та фрагментації, як вважалося раніше, але й призводить до ієрархієзації та нерівності у світових масштабах.

Найбільш показовими в даному аспекті є міркування британців Г. Терборна та З. Баумана щодо глобальної нерівності. Головна причина нерівності, на думку Г. Терборна, криється у виробництві цінностей, що відділяють людей один від одного [6]. Нерівність, що породжується глобалізацією та її наслідками, породжує формування певної ієрархії в суспільстві, проте, на відміну від попередніх історичних прикладів, дана ієрархія розгортається у всесвітніх масштабах.

В даному контексті, З. Бауман пише про глобальну поляризацію, умовно поділяючи людей на: «скитальців» (індивіди, які вільно пересуваються світом та здатні користуватися благами глобалізації) та «туристів» (індивіди, які в силу відсутності ресурсів виявляються замкнутими на локальному) [1]. Крім того, дослідник у своїх роботах активно використовує «космополітизм» як дескриптивний термін, що скоріше описує певний спосіб поведінки, аніж пропонує бажаний стан речей та спектр соціальних реакцій. Він досить прямолінійно описує спільноту «глобальних космополітів», що вже склалася, соціальний контекст яких (рід занять, правила гри), по суті, формує з них космополітів, роблячи «мобільність та здатність відриватися від локального, в широкому змісті цього слова, їх основним капіталом» [1]. З. Бауман, таким чином, розглядає глобалізацію як процес перерозподілу капіталу нового типу. Космополітизм, в даному аспекті, трактується ним як установка, притаманна елітам, що володіють новим капіталом - «нобіль- ністю».

Поряд з позиціями З. Баумана, в межах даного дискурсу продовжує розвивати тезу про існування так званого космополітичного класу науковець іспанського походження М. Кастельс, наголошуючи на існуванні «мешканців четвертого світу» (індивіди, ідентичності яких під впливом процесів глобалізації виявилися знеціненими). Дослідник пише про те, що в міру поступу глобалізації у світі з'являється новий «космополітичний клас». [3]. Цьому сприяє розвиток засобів зв'язку та Інтернету, високий загальний рівень освіченості людини, знання англійської мови, можливість швидше і дешевше подорожувати світом, міграція робочої сили та посилення транснаціональних корпорацій. Разом з відомим західним вченим С. Хантінгтоном, якому належать слова: «Еліти - космополітичні, прості люди - локальні», вони визначають космополітичний клас саме як клас еліт: підприємницьких, професійних, інтелектуальних, академічних [3; 7].

Характеризуючи розмаїття таких