УДК 327

Погорєлова І.С.

СУЧАСНА ПОЛІТИКА РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ НА КОРЕЙСЬКОМУ ПІВОСТРОВІ

Мета статті - аналіз політичного курсу офіційної Росії щодо КНДР і Республіки Кореї, її впливу на ці держави та ролі у вирішенні проблем півострова. Російсько-корейські відносини мають складний і неоднозначний характер, що впливає на формування безпеки і економічний розвиток країн регіону.

Ключові слова: політика, політичний курс, Азіатсько-Тихоокеанський регіон, Республіка Корея, Російська Федерація, міжнародні відносини, партнерство, дипломатія.

Цель статьи - анализ политического курса официальной России, что касается КНДР и Республики Кореи, ее влияния на эти государства и роль в решении проблем полуострова. Российско-корейские отношения имеют сложный и неоднозначный характер, что влияет на формирование безопасности и экономическое развитие стран региона.

Ключевые слова: политика, политический курс, Азиатско-Тихоокеанский регион, Республика Корея, Российская Федерация, международные отношения, партнерство, дипломатия.

The goal of the article is to analyze the political course to official Russia towards the KPDR and the Republic of Korea, its influence on the stated countries and the role in solving problems of the peninsular. Russia and Korean relationship has a complex and complicated character which influence the forming of the countries security and economic development.

Key words: politics, political direction, Asial-Pasific region, Republic of Korea, Russian Federation, international relations, partnership, diplomacy.

Російська Федерація (РФ) є азіатською державою, яка зацікавлена у розвитку конструктивних відносин з країнами Азіатсько-Тихоокеанського регіону (АТР), зокрема і з Корейським півостровом. Регіон перед Росією відкриває нові ринки, до того ж, АТР - один з провідних центрів світового розвитку. Можливо, саме тут в ХХІ ст. розвиватимуться події, від яких залежатиме глобальна система міжнародних відносин. До того ж РФ, як одна з ключових держав регіону, може вплинути на вирішення важливих проблем, зокрема корейської, яка багато років залишається у фокусі міжнародної уваги і є дестабілізуючим фактором для АТР.

Розкриттю теми сприяло використання досліджень російських, корейських і американських науковців, в яких аналізується корейська політика Росії [1]. Разом з тим, російські автори не завжди об'єктивно висвітлюють політику РФ щодо півострова. Роботи американських дослідників з даного питання носять здебільшого оглядовий характер, у багатьох з них наголошується, що спочатку політика РФ щодо півострова носила прозахідний характер, а надалі вона стала збалансованішою.

Москва неодноразово заявляла про намір продовжувати лінію на інтеграцію в цей регіон.

Так, у Концепції зовнішньої політики РФ (2008 р.) було вказано, що для Росії зростаюче значення має АТР, що обумовлено зацікавленістю у використанні його можливостей при реалізації програм підйому Сибіру і Далекого Сходу [2]. Збереження напруженості на півострові (через розробку Корейською Народною Демократичною Республікою (КНДР) ядерної зброї і проблему розділеного народу) перешкоджає досягненню даних політичних та економічних цілей РФ. У зв'язку з цим у Концепції підкреслено, що зусилля зосереджуватимуться на діяльній участі Росії у пошуках політичного вирішення ядерної проблеми півострова, на підтримці відносин з КНДР і Республікою Корея (РК), на заохоченні діалогу між державами, зміцненні безпеки у регіоні [2].

Не лише РФ прагне активізуватися на корейському напрямі. Півострів є одним з центрів перетину інтересів великих держав, що зацікавлені в зміцненні своїх позицій у регіоні. Відомий російський дослідник А. Торкунов пояснює, що Росія, як сусід Корейського півострова, зобов'язана бути залучена до розв'язання корейських проблем [3, с. 45]. О. Жебін вказує, що Росія не ставила завдання добитися пануючих позицій на півострові, але вона зацікавлена у тому, щоб цей район не опинився під переважаючим впливом іншої держави [4].

90-ті роки ХХ ст. характеризувалися становленням нової системи міжнародних відносин навколо Корейського півострова, в якій Росія втратила свої позиції. Радянський Союз встановив у 1990 р. дипломатичні відносини з РК, відмовившись від односторонньої орієнтації на КНДР, проте радянське керівництво здійснило цей крок без належної підготовки північнокорейського союзника, що підірвало їх відносини.

Росія не змогла зберегти баланс у своїй корейській політиці. З одного боку, стрімко розвивалися взаємозв'язки між РФ і РК, зокрема, відбулися зустрічі президентів Б. Єльцина і Ро Де У в Сеулі у 1992 р., у результаті яких був підписаний Договір про основи відносин РФ і РК; відбулися численні візити на рівні міністрів. Так, колишній посол РК в Росії Хон Сун Єн відзначав, що уряд Єльцина розглядав Південну Корею як потенційного союзника [5]. Москва діяла прямолінійно і сподівалася, що з РК зможе налагодити масштабне економічне співробітництво і політичне партнерство.

У відносинах з КНДР, навпаки, спостерігалося зниження рівня міждержавних візитів і політичних контактів майже до повного їх згортання. Пізніше був денонсований і Договір про дружбу, співпрацю і взаємну допомогу, що передбачав автоматичне надання СРСР військової допомоги КНДР у разі виникнення конфлікту на півострові, і переглянутий текст договору. Разом з тим, РФ припинила військову і економічну допомогу КНДР, втративши засоби впливу на неї. Ці чинники різко послабили зв'язки між державами. До того ж, у період ядерної кризи (1993-1994 рр., коли Пхеньян заявив про вихід з ДНЯЗ) Москва підтримала ідею США про санкції ООН проти КНДР, припинила з нею співпрацю в ядерній сфері. Пхеньян у відповідь заморозив участь Росії в енергетичному ринку країни і вибудовував власну політику, зокрема, активно вступав у контакт із