Оскільки явище толерантності відбиває в собі певну тональність, певний характер і стиль взаємовідносин між соціальними суб' єктами, зрозумілим може бути уявлення про неї як про одну із якісних ознак політичної культури.

Постають такі актуальні питання: чи притаманна толерантність політичній культурі сучасного українського суспільства? Які причини можуть перешкоджати формуванню толерантності? Якщо толерантність нам потрібна, то якими є шляхи її формування в наявному контексті української політичної культури?

Серед фахівців помітні розбіжності у відповідях на зазначені питання. Дехто політичну культуру сучасної України визначає головним чином як авторитарну [6], уражену "політико-невротичним синдромом" [7], а й відтак позбавлену такої риси як толерантність.

Інші автори вважають, що за умов суверенного існування вона відроджується, і, більш того, розглядають толерантність, терпимість до інакомислення як традиційну рису української політичної культури [8].

На наш погляд, політичній культурі українського суспільства початку ХХІ ст. суттєво бракує толерантності, що наочно продемонстрували останні президентські вибори. Вони супроводжувались штучним нагнітанням політичних пристрастей, взаємними образами, безпідставними звинувачуваннями, неприхованим

перекручуванням фактів, соціальною демагогією, витонченими спекуляціями навколо реальних та вигаданих проблем, погрозами на адресу опонентів, залякуваннями виборців, брутальним застосуванням адміністративного ресурсу і т.д. Фігуранти виборів не завжди створювали атмосферу громадянського діалогу, часто-густо не чули і не хотіли чути аргументи своїх конкурентів у перегонах. Несприйняття інших поглядів, непримиримість до інших позицій особливо були відчутні під час мітингів, у вимогах та діях різноманітних груп тиску, у виступах провладних телеканалів. Фактично не відбувалось, за незначним винятком, спільного пошуку відповідей викликам часу, які постають сьогодні і які можуть з'явитися завтра перед українським суспільством. В той же час загальновідомо, що в умовах цивілізованої політичної культури це відбувається через конструктивне обговорення, об'єктивний аналіз та виважене порівняння програм кандидатів, через пошук і знаходження, врешті-решт, компромісів.

Серед причин сплеску нетолерантності, очевидно, можна назвати такі:

вплив залишків тоталітарної психології та культури на свідомість мільйонів людей, що спричинили заідеологізованість мислення, вразливість до пропагандистських стереотипів "ворога", некритичне поглинання однієї єдиної істини, психологічну залежність від авторитетних думок і харизматичних лідерів;

правовий нігілізм, який трансформується у прояви безвідповідальності за слова та вчинки, нехтування чинними правилами, нормами, що склались, а також поширений серед вітчизняних політиків підхід щодо примату політичної доцільності над законністю, який бере свою історію ще з часів більшовицької революції;

упереджене в оцінках і безпрецедентне за розмахом іноземне втручання у внутрішні справи української держави, що створювало відчуття своєрідного політико- психологічного захисту і обгрунтування позицій їх багаточисельних прибічників, як у політичному істеблішменті, так й серед широкого загалу.

Найбільш важливою причиною браку толерантності, як нам видається, є несформованість української політичної нації, зрозумілої та прийнятної для всіх її несхожих складових загальнонаціональної консолідуючої ідеї.

Перед оновленою владною політичною елітою України як ключові для формування духовного клімату нашого суспільства, розвитку його політичного життя на принципах толерантності постають, на погляд автора, такі головні завдання:

наполеглива розбудова громадянського суспільства і формування на основі його принципових цінностей та ідей української політичної нації;

розвиток української національної ідеї на засадах мультикультуралізму, як таких, що адекватно відображують об' єктивну історичну, ментальну, мовну, релігійну, етнічну та іншу поліфонію народу та держави України, безумовного пріоритету прав і свобод особистості у всіх сферах суспільного життя;

зміцнення парламентаризму через відповідну політичну реформу, поглиблення та інституціалізація усіх проявів самоорганізації населення в контексті проведення адміністративної реформи;

реальне запровадження в системі вищої освіти цінностей та норм традиційної для Європи університетської автономії, включення як обов' язкового для всіх навчальних закладів курсу "Основ толерантності", побудова усієї системи суспільного виховання на її ідеалах та вимогах;

постійний моніторинг діяльності громадсько-політичних утворень, засобів масової інформації, насамперед, загальнонаціональних, з метою запобігання будь-яким (і це лише у політичних відносинах!) проявам нетолерантності.

Вкрай необхідним є вільний

громадянський діалог із злободенних проблем суспільства і заохочення до нього усіх його відповідальних зацікавлених сил.

Отже, просування нашого суспільства до цивілізованих стандартів толерантної

ЛІТЕРАТУРА

Tolerance and Intolerance in early Judaism and Christianity / Ed. by G.Stanton, G.Stroumsa, Cambridge: Cambridge Univ. Press, 1998. - P. 357.

Політологія: Підручник / За заг. ред. І.С.Дзюбка, К.М.Левківського. - 2-ге вид., випр. і доповн. - К.: Вища школа. - 2001. - С. 415.

Вступ до політології: Екскурс в історію правничо-політичної думки / Скиба В.Й., Горбатенко В.П., Туренко В.В. - К.: Основи, 1996. - С. 662.

Перцев А. Джон Локк: Портрет толерантного человека на интеллектуальном фоне эпохи // «Послание о веротерпимости» Джона Локка: точки зрения. Общ. ред. М.Б.Хомякова. - Екатеринбург: Изд-во Урал.ун-та,

- С. 145.

Мороз В. Загрози европейській толерантності в умовах інтеграційних процесів // Молода нація: Альманах. -

- № 4. - С. 73, 75.

Політологія: Навч. посібник для вузів / Упоряд. та ред. М.Сазонов: Харків: Фоліо, 1998. - С. 472.

Процьків М. Від особистої культури до політичного майбутнього // Молода нація: Альманах. Спецвипуск. - 2000. - С. 96.

Піча В.М., Хома Н.М. Політологія: Навч. посібник для студентів вищих закладів освіти. - К.: Каравела; Львів: Новий світ-2000, 2002. - С. 344.

Музиченко Ганна В'ячеславівна - кандидат політичних наук. Коло наукових інтересів - політичні та державотворчі проблеми в Україні.

Сучасна українська демократія: відповідність науковим концепціям та реаліям українського буття

У статті розглядається сучасна політична ситуація в Україні з точки зору її відповідності основним моделям демократії. Автор