Доволі часто в повідомленнях польського підпілля можна зустріти твердження, що антипольські акції на Волині відбувалися в умовах цілковитого безвладдя, яке сприяло виявленню найгірших людських інстинктів і дало змогу добре почувати себе різного роду покидькам. Тому масові знущання над цивільним населенням відбувалися у найжорстокіший спосіб з використанням сокир, кіс і т. п. Хоча в багатьох випадках відбувалося саме так, проте таке емоційне сприйняття все ж таки бере свої коріння вже в утвердженому в польській масовій свідомості ще від часів Хмельниччини та

Коліївщини стереотипі "українця-різуна".

Раціональні аргументи в поясненні причин конфлікту в масовій політичній свідомості все більше поступались місцем демонізованим образам "українця-різуна" чи "українця- зрадника". Яскравим прикладом такого, говорячи сьогоднішньою науковою термінологією, зомбування пересічних мешканців може слугувати одна з численних листівок: "За кільканадцять днів мине рік від кривавої неділі 11 липня 1943 р., коли свавільні українські банди по- звірячому вбивали сотні поляків на Волині... Українці, п'яні від крові, далі знищують поляків заради самої насолоди від убивства. Якийсь страшний нелюдський шал охопив звіродніле українське суспільство, яке свою історію пише кров' ю й пожежами, бажаючи одного - прославитись як суспільство катів і злочинців.

Ми, польський народ, єдиний пан і господар цієї землі, мусимо зробити з цих фактів належні висновки. Український народ відповідно до його вчинків треба визнати народом катів і злочинців та найстрогіше покарати. Злочинне українське суспільство як запеклого ворога польського народу і Польської держави ми повинні позбавити всіх політичних прав'' [15, s. 83].

Наведені стереотипізовані оцінки українців польською спільнотою свідчили про перехід національної неприязні у відкрите насильство. Стадія насильства (в буденній свідомості - це, власне, вже і є конфлікт) вже виходить за межі не тільки етнічних, але й національних відносин, бо в нього виявляються втягнутими люди не тільки за етнічним походженням, але й політичними настроями, включені в ті чи інші статусні групи, чи просто за місцем проживання у зоні конфлікту [12, с. 56]. На цій стадії політичний конфлікт вже став формою політичної діяльності та засобом досягнення політичних цілей.

На думку американського соціолога К. Хьюта, етнічне насилля завжди пов'язане з будь-яким суперечливим питанням, що впливає на становище однієї етнічної спільноти стосовно іншої [8, с. 3].

Висновки. Таким чином, станом на 19431944 рр. масова політична свідомість переважної більшості польського населення Волині перебувала під помітним тягарем низки як традиційних, так і модифікованих до нових військово-політичних реалій негативних установок, забобон та стереотипів стосовно своїх сусідів-українців. Оперування ірраціональними

ЛІТЕРАТУРА

Байбурин А.К. Некоторые вопросы этнографического изучения поведения // Этнические стереотипы поведения / Под ред. А.К. Байбурина. - Ленинград: Наука, 1985. - С. 7-21.

Баронин А.С. Этнопсихология: Учебное пособие. - Киев: МАУП, 2000. - 116 с.

Гаджиев А.Х. Проблемы марксистской этнической психологии. - Ростов-на-Дону: Изд-во Ростовского университета, 1982. - 184 с.

Гнатенко П.И. Национальная психология: Монография. - Днепропетровск: ДГУ, 2000. - 213 с.

Гнатенко П.И., Павленко В. Н. Этнические установки и этнические стереотипы. - Днепропетровск: ДГУ, 1995. - 200 с.

З анонімного "повідомлення поліцейського" // "Ї": Незалежний культурологічний часопис. - 2003. - № 28. - Волинь 1943: війна за землю. - С. 299-329.

Ільюшин І. Волинська трагедія 1943-1944 рр. - Київ: Інститут історії України НАН України, Київський славістичний університет, 2003. - 313 с.

Козлов В.Б. Проблема насилия в условиях межэтнических конфликтов: Лекция. - Москва: Московская академия МВД России, 2001. - 41 с.

Левкович В.П. Социально-психологические аспекты этнического сознания // Советская этнография. - 1983. - № 4. - С. 75-78.

Льовочкіна А.М. Етнопсихологія: Навчальний посібник. - Київ: МАУП, 2002. - 144 с.

Нагорна Л.П., Савельев В.Л. Сучасні етнічні процеси // Український історичний журнал. - 1993. - № 9. - С. 312.

Сикевич З.В. Социология и психология национальных отношений. - Санкт-Петербург: Изд-во Михайлова В.А., 1999. - 203 с.

Хотинец В.Ю. Этническое самосознание. - Санкт-Петербург: Алетейя, 2000. - 240 с.

Шихирев П.Н. Современная социальная психология в США. - Москва: Наука, 1979. - 229 с.

Armia Krajowa w dokumentach. - T. II. - Londyn , 1973. - 554 s.

Siwicki M. Dzieje konfliktow polsko-ukrainskich. - Т. 3. - Warszawa: TYRSA, 1994. - 439 s.

УДК32.01:17

Кучеренко І.М., Інститут політичних і етнонаціональних досліджень НАН України

Місце і роль політичної етики в структурі політичної науки: зарубіжний досвід і вітчизняні реалії

Автор статті аналізує проблему співвідношення моралі і політики, розглядає структуру та тенденції розвитку політичної науки, місце і роль політичної етики в структурі політичної науки у зарубіжному досвіді і вітчизняних реаліях.

The author of the article analyzes the problem of parity of morals and policy, considers structure and tendencies of development of political science, place and role of political ethics in the structure of political science in foreign experience and domestic realities

Співвідношення моралі і політики є складною і малодослідженою проблемою сучасної політичної науки. Саме від вітчизняної політологічної думки, від рівня її компетентності і професіоналізму (чи, навпаки, некомпетентності і непрофесіоналізму) залежить не лише міжнародна репутація національної науки, але і практика втілення